Пам'ятник Тарасові Шевченку (Ташкент)

	Пам'ятник Тарасові Шевченку
Країна	Узбекистан
Адміністративна одиниця	Mirobodd
На честь	Шевченко Тарас Григорович
Статус спадщини	object of tangible cultural heritage of Uzbekistand
Вказівки, як дістатися	Taras Shevchenko koʻchasi

41°18′12″ пн. ш. 69°16′31″ сх. д. / 41.303429° пн. ш. 69.275187° сх. д. / 41.303429; 69.275187

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Ташкенті — пам'ятник українському поетові, письменнику і художнику Тарасові Григоровичу Шевченку в столиці Узбекистану місті Ташкенті.

Загальна інформація та відкриття

Ташкентський пам'ятник Шевченкові споруджено на вулиці, що носить ім'я Тараса Шевченка, — на тлі панно, розміщеного на стіні одного з корпусів школи № 110, яка теж названа ім'ям Т. Г. Шевченка.

Автор пам'ятника — відомий ташкентський скульптор, лауреат Державної премії Узбекистану Леонід Рябцев.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Ташкенті було урочисто відкрито в грудні 2002 року. Це відбулося в ході офіційного візиту Президента України Леоніда Кучми до Республіки Узбекистан^[1].

Опис

Пам'ятник Тарасові Шевченку в узбецькій столиці являє собою бронзове погруддя поета і мислителя, встановлене на невеликому постаменті з сірого граніту, прикрашеному узбецьким національним візерунком у нижній частині, й доповненому невеликим стилобатом.

Пам'ятник став однією з останніх за часом виконання робіт невтомного ваятеля відомого ташкентського скульптора Леоніда Рябцева. Працюючи над ним, митець звернувся до образу людини, з якою відчував духовну спорідненість. Скульптор віддавна мав мрію створити постать «співця українських степів», який попри своє кріпацьке походження та невблаганність долі, що закинула його на Арал, знайшов у собі волю і натхнення здійнятися над часом і реальністю, виразивши у поезії давні прагення українців до волі та щастя. Задля закцентування на митецькому талані Шевченка Рябцев зобразив його з нотатником і олівцем у руках. Українського митця зображено у хвилину творчого напруження — міркування над тим, як записати рядок нового твору або зробити начерк ескізу^[2].

Цільний архітектурно-меморіальний ансамбль із погруддям Тараса Шевченка творить панно «Великий Кобзар» на стіні приміщення ташкентської школи № 110. Це мозаїчне панно зображує кобзаря, і зроблене, як і чимало будинків по вулиці Шевченка, руками українських будівничих у 2-й половині 1960-х років після руйнівного землетрусу в Ташкенті 1966 року^[3]. Автор панно — художник В. Куткін (1969—71)^[4].