Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту

**Викладачам і студентам Політехнічного інституту**
Викладачам і студентам Політехнічного інституту
	50°27′03.07″ пн. ш. 30°27′54.50″ сх. д. / 50.4508528° пн. ш. 30.4651389° сх. д.
Тип	пам'ятник
Статус спадщини	пам'ятка історії місцевого значення України
Країна	Україна
Розташування	Київ
Архітектор	Є. П. Вересов
Скульптор	Г. Н. Морозова, О. Г. Суровцев
Матеріал	бетон
Засновано	3 листопада 1967
Встановлено	3 листопада 1967 року
	Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту (Україна)
	Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту у Вікісховищі

Пам'ятник викладачам і студентам Політехнічного інституту — монумент на честь викладачів, співробітників і студентів Київського політехнічного інституту, загиблих у роки радянсько-німецької війни. Відкрито 3 листопада 1967 року у північно-східній частині парку КПІ, біля входу з боку Берестейського проспекту, на майданчику вимощеному бетонними плитами. Автори — скульптори Ганна Морозова, О. Г. Суровцев, архітектор Є. П. Вересов.

У роки війни багато викладачів, співробітників і студентів КПІ воювали у діючій армії, у підпільних організаціях, партизанських загонах; з них понад 80 осіб загинули. У 1941 році під час оборони Києва загинули: член штабу оборони міста, випускник КПІ Т. Шамрило, директор КПІ М. Шпилько; випускники П. Шапошников та П. Шумський, викладач М. Селезньов; студенти Є. Горяніна, Ю. Журавський, М. Кот, І. Малахов та ін. Серед загиблих у боях: директор КПІ у передвоєнні роки А. Мельников, студенти С. Бенієв, А. Власенко, І. Квятковський, І. Книш, С. Кресак, П. Петрушевський, випускники та аспіранти С. Нєженцев, А. Піщанський, П. Овсянников та ін. У катівнях гестапо загинули вихованці КПІ, учасники підпільних організацій — В. Хохлов, Ф. Рєзниченко, А. Осипенко та ін.^[1]

Опис

Пам'ятник — стела з монолітного тонованого бетону у вигляді неправильного витягнутого п'ятикутника. На чоловому боці стели горельєф з двома скульптурами на повний зріст. Ліворуч — солдат з автоматом в опущеній правій руці і прапором у піднятій лівій, полотнище якого утворює верхній край торця, сходячи нанівець на прилеглу грань. Праворуч — дівчина, яка стискає ремінь закинутої за плече гвинтівки. Поділ сукні, що розвивається, і відкинута в бік ліва рука створюють активний динамічний ритм ліній і форм, який продовжується рядками написів на сусідній грані. Незважаючи на обмежені можливості матеріалу, постаті вирізняються реалістичною переконливістю у проробці форми і відтворенні побутових деталей та емоційністю. Скульптурна і прилегла до неї грань разом утворюють фасадний бік композиції, її динамічна спрямованість вперед досягається внаслідок різниці висот чолової та тильної граней.

На тильній стороні — слова поета А. Малишка:

Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі

Висота стели — чоловий бік — 4,87 м, тильний — 2,95 м. Розміри у плані 1,62 × 6,7 × 0,65 × 8,85 × 1,04 м.

У серпні 2022 пам'ятник було декомунізовано через широкомасштабне російське вторгнення в Україну^[2].

Примітки

↑ Бєличко Ю., Кравченко Г. Пам'ятник викладачам, співробітникам та студентам Київського політехнічного інституту, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 969—970.
↑ На території КПІ декомунізували пам’ятник на честь загиблих викладачів і студентів