На початку 1930-их років Цалдаріс, зрештою, прийняв республіканський устрій[3]. Очолюючи Народну партію, на виборах у вересні 1932 року переміг Венізелоса, що стало початком кінця політичної кар'єри останнього.[3] Міністром внутрішніх справ у кабінеті Цалдаріса став майбутній диктатор Іоанніс Метаксас.[3]
У січні 1933 під тиском генерала Ніколаоса Пластіраса новим прем'єр-міністром став той-таки Венізелос. На березень було призначено нові вибори, які, однак, Венізелос програв.[3] Остерігаючись, що Цалдаріс може відновити монархію, Пластірас здійснив державний переворот.[3] Венізелос підтримав новий автократичний режим, однак програв і нові вибори, призначені на кінець 1933 року.[3]
Наміри Пластіраса зазнали краху, й Цалдаріс знову був призначений главою уряду. Він, однак, проявив себе нерішучим і слабким політиком,[4] неспроможним упоратись із тиском як з боку республіканців, так і монархістів.[4]
У березні 1935 Цалдаріс зіткнувся зі спробою нового державного перевороту, який намагались здійснити офіцери — прибічники Венізелоса. Путч придушив новий лідер монархістів генералГеоргіос Кондиліс.[4] У червні монархісти, серед яких був і Метаксас, сформували Монархічний союз і зажадали від Цалдаріса відновлення монархії.[4]
У жовтні того ж року монархісти здійснили новий переворот, і главою тимчасового уряду став Кондиліс.[5] Король, який повернувся до країни, амністував республіканців. Цалдаріс підтримав таку ініціативу, а Кондиліс, невдоволений рішенням короля, вийшов у відставку.[5]
Цалдарі помер 12 травня 1936 року. Його смерть та смерть низки інших видатних політиків сприяли проголошенню диктатури Метаксаса в серпні того ж року.[6]
.svg){kind=small}
