Панчишин Андрій Зіновійович
![]() Андрі́й Зіно́війович Панчи́шин (22 березня 1959, Львів — 11 жовтня 2015[1], Київ[2]) — український бард, журналіст, поет, громадський діяч. Лауреат першого фестивалю «Червона рута» (1989, Чернівці). Депутат Львівської облради народних депутатів першого демократичного скликання (1991–1994). Життєпис1981 — закінчив Львівський торгово-економічний інститут (інженерно-економічний факультет) У першій половині 1980-х років почав писати власні пісні (зокрема, польською мовою) й виконував їх під гітару[1]. 1986 — розпочав публічні виступи (під маркою львівського «Клубу творчої молоді»)[1]. 1987 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком заснував львівський театр-студію «Не журись!»[1]. 1992–1994 — редактор відділу інформації газети «Ратуша» (Львів) 1994—1995 — кореспондент «Медичної газети України» 1996 — кореспондент «Експрес-газети» (Львів) Січень-травень 1997 — кореспондент відділу культури газети «День» (з того часу постійно проживав у Києві[3]. Травень 1997 — травень 1998 — провідний спеціаліст прес-відділу Фонду державного майна України. З 1998 — редактор відділу інформації газети «Час». 2005 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком здійснив проект з відродження старих львівських батярських пісень і створення нових у батярському стилі. Їх виконували Віктор Морозов і «Батяр-бенд». 2014 року поет-бард видав свої «батярські» тексти у збірці «На вулиці Батярській». У продажу вона так і не з'явилася[1]. Грудень 2013 — січень 2014 — учасник Євромайдану, під час якого застудився й отримав «проблеми з нирками»; у цей же час у співавторстві з Віктором Морозовим створив аудіоальбом «Реффолюція»[4]. Володів польською мовою. Тіло кремували, прах 21 жовтня поховали на полі № 2 Личаківського цвинтаря.[3] Творчий доробок
Примітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia