Панчо Гонсалес
Рікардо Алонсо Гонсалес (ісп. Ricardo Alonso González), більше відомий як Панчо Гонсалес[2] (англ. Pancho Gonzales) — американський тенісист, переможець двох Відкритих чемпіонатів США та 12 турнірів прослем, один із найвизначніших тенісистів в історії[3], перша ракетка світу впродовж 8 років. Гонсалес двічі вигравав чемпіонат США в кінці 1940-х років, але потім перейшов у професіонали, яких не допускали на турніри Великого шолома аж до 1968 року, з якого бере відлік відкрита ера. На той час Гонсалесу було вже 40 років. Тому більшість свого спортивного життя Панчо грав у професіональних виставкових матчах та турнірах для професіоналів. Його вважали першою ракеткою світу, хоча на той час не існувало чіткої рейтингової системи[4]. Гонсалеса індуктовано до Зали тенісної слави в 1968 році. Графік виступів на головних турнірах
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Виноски
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia