Папуга-червоногуз зеленощокий

? Папуга-червоногуз зеленощокий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes) Родина: Папугові (Psittacidae) Рід: Папуга-червоногуз (Pionus) Вид: Папуга-червоногуз зеленощокий
Біноміальна назва
Pionus maximiliani (Kuhl, 1820)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Psittacus maximiliani
Посилання
Вікісховище: Pionus maximiliani Віківиди: Pionus maximiliani EOL: 1178043 ITIS: 554919 МСОП: 22686181 NCBI: 303305

Папу́га-червоногу́з зеленощокий^[2] (Pionus maximiliani) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 29 см, вага 233-293 г. Забарвлення переважно тьмяно-зелене. Голова зелена, пера на ній мають світло-сірі краї, що формують лускоподібний візерунок. Лоб і обличчя чорнуваті, на горлі широкий тьмяно-синій "комір". Нижня сторона крил тьмяно--синьо-зелена, крайні махові пера мають синьо-зелені краї на зовнішніх опахалах. Нижні покривні пера хвоста червоні, крайні стернові пера мають сині зовншіні опахала. Райдужки карі, навколо очей білі кільця, дзьоб роговий, біля основи темно-сірий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів голова блідіша, лоб має жовтувато-оранжевий або червонуватий відтінок, "комір" на горлі не виражений, нижні покривні пера хвоста червоні, біля основи світло-зелені.

Виділяють чотири підвиди:^[3]

• P. m. maximiliani (Kuhl, 1820) — північний схід Бразилії (від Сеари до Еспіріту-Санту і південного Гояса);
• P. m. siy Souancé, 1856 — від південно-східної Болівії до Парагвая, заходу центральної Бразилії (Мату-Гросу) і півночі Аргентини;
• P. m. lacerus Heine, 1884 — північний захід Аргентини (Тукуман, Катамарка і південь Сальти);
• P. m. melanoblepharus Miranda-Ribeiro, 1920 — від східного Парагвая до південно-східної Бразилії і північно-східної Аргентини (Місьйонс).

Зеленощокі папуги-червоногузи мешкають в Бразилії, Болівії, Парагваї і Аргентині, інтродукована популяція прижилася в парках Малаги в Іспанії^[4]. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в рідколіссях, пальмових гаях і порослих чагарниками саванах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться плодами, ягодами і насінням, а також квітками. Гніздяться в дуплах дерев, починаючи з вересня-жовтня. В кладці 2-4 яйця, інкубаційний період триває 26 днів.

• Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
• Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6

• Scaly-headed parrot photo gallery VIREO
• Hernández-Brito, Dailos; Tella, José L; Carrete, Martina; Blanco, Guillermo (4 лютого 2021). Successful hybridization between non-congeneric parrots in a small introduced population. IBIS International Journal of Avian Science. 163 (3): 1093—1098. doi:10.1111/ibi.12936. S2CID 233929115. Процитовано 19 липня 2021.

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.