Парламентські вибори у Великій Британії 1966

	‹ 1964 1970 ›
	Парламентські вибори у Великій Британії 1966; 630 депутатів у Палаті громад Великої Британії
	31 березня 1966 року
	; Кольори позначають парті-переможці, як показано в основній таблиці результатів.; * The BBC lists this result as 363 seats, due to the speaker's seat being listed as «other».
	Попередній Прем'єр міністр; Гарольд Вільсон; Лейбористи Прем'єр-міністр після виборів; Гарольд Вільсон; Лейбористи

Парламентські вибори у Великій Британії 1966 року проходили 31 березня на яких переміг чинний прем'єр-міністр Великої Британії Гарольд Вільсон і розцінив їх, як легку перемогу.

Рішення Г.Вільсона про оголошення дострокових виборів лише після 17 місяців діяльності його уряду в 1964 році, було викликане незначною більшістю з перевагою лише у 4 депутати. Лейбористський уряд повернувся після дострокових виборів з більшістю на 96 місць.^[1]

Особливості кампанії

До парламентських виборів 1966 року, лейбористи отримали незадовільний результат на місцевих виборах у 1965 році. Вони фактично програли їх, зменшивши більшість до 2. Лейбористи проводили кампанію з гаслом: «Ви знаєте, лейбористський уряд працює».

Незабаром після місцевих виборів, сер Алек Дуглас-Гюм був замінений Едвардом Гітом на чолі консервативної партії.

Консерваторам насправді не було часу, щоб підготувати свою кампанію, хоча вона була більш професійною, ніж раніше. Було мало часу для того, щоб Гіт став добре відомий серед громадськості Великої Британії. Адже він очолив партію лише за вісім місяців до виборів.

Для лібералів виникло питання фінансування. Двоє виборів протягом двох років посавили партію в досить скрутне фінансове становище.^[2]

Ніч виборів у прямому ефірі на Бі-бі-сі проводили Кліфф Мічелмор, Іен Третговен, Робін Дей, Роберт Маккензі і Девід Батлер. Вибори були відтворені на Бі-бі-сі у 2006 році, присвячені 40-річчю цих подій^[3] і знову в 2016 році з нагоди 50-річчя виборів 1966 року.^[4]

Хоча Бі-бі-сі вели телерепортаж чорно-білим кольором, втім декілька кольорових телекамер також знаходились у виборчій студії студії телецентру. Це дозволило CBS з Чарльзом Коллінгвудом та NBC з Девідом Брінклі в прямому ефірі вийти зі студії через супутники для своїх вечірніх програмах новин (які були передані об 11:30 вечора у Великій Британії; 6:30 вечора за східним часом).

Терміни

Прем'єр-Міністр Гарольд Вільсон повідомив 28 лютого, що парламент буде розпущений 10 березня. А дострокові парламентські вибори відбудуться 31 березня. Ключові дати були наступними:

Четвер 10 Березня	Розпуск 43-го парламенті і початок офіційної агітації.
Понеділок 21 березня	Останній день подання документів про висунення. 1 707 кандидатів претендували на 630 місць парламенту.
Середа 30 березня	Офіційне закінчення агітації
Четвер 31 березня	День голосування
П'ятниця 1 квітня	Лейбористська партія перемагає з поліпшеною більшістю в 96 місць.
Понеділок 18 квітня	Початок роботи 44-го парламенту
Четвер 21 квітня	Урочиста церемонія відкриття парламенту

Результати національного опитування громадської думки

Науково-дослідні послуги : 3 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості 101) Національні опитування громадської думки : 3.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості 115) Геллап : 4.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшість 150) Експрес (відомий як Харріс): 7.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості перевищує 255)

Результати

↓
364	253	12	1
Лейбористи	Консерватори	Ліб	Про

Нова урядова більшість	98
Загальне число голосів, поданих	27,264,747
Явка	75.8 %

Результати голосування

Найбільше набрали

Лейбористи			48.0%
Консерватори and Allies			41.9%
Ліберали			8.5%
Незалежні			0.4%
Інші			1.14%

Зростання підтримки: 2.7 % Лейбористської партії

Розподіл місць у парламенті

Parliamentary seats

Лейбористи			57.8%
Консерватори and Allies			40.2%
Ліберали			1.9%
Інші			0.2%

Примітки

↑ The BBC lists this result as 363 seats, which would give a majority of 96, due to the Speaker's seat being listed as «other», although the BBC tends to include the Speaker in the party totals. 364 seats would naturally result in a majority of 98.
↑ 1966: Wilson gains mandate [Архівовано 22 квітня 2009 у Wayback Machine.] BBC News
↑ BBC NEWS - Programmes - BBC Parliament - Election replay 1966. Архів оригіналу за 30 березня 2009. Процитовано 12 липня 2017.
↑ 1966 General Election - BBC Parliament. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 12 липня 2017.

Посилання

Butler, David E. et al. The British General Election of 1966 (1966) the standard scholarly study
F. W. S. Craig, British Electoral Facts: 1832—1987
United Kingdom election results — summary results 1885—1979 [Архівовано 31 січня 2012 у WebCite]