Партизанське (Сімферопольський район)
Партиза́нське (до 1945 року — Сабла́[1], крим. Sabla) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. На південно-східній околиці знаходиться пам'ятка археології Городище Довгий бугор. У селі 16 вулиць та 4 провулки, за даними сільради на 2009 рік, площа села займає 242,5 гектарів, на якій у 610 дворах значилося 1959 мешканців.[2] ІсторіяНазва села походить від мурз Собланських, шо емігрували до Туреччини після першої анексії Криму Росією. Перша документальна згадка села Орта Собла зустрічається в «Камеральному Описі Криму» 1784 року, за яким воно входило до Салгирського кадилика Бакче-сарайського каймаканства.[3] Після анексії Криму Сабли були подаровані Потьомкіним графові Мордвинову, який 1802 продав його таврійському цивільному губернатору Андрію Михайловичу Бороздіну, що переселяє до нього 90 сімей (549 осіб) своїх кріпаків з Чигиринського повіту Київської губернії[4], а також влаштував сукнову фабрику, водяний млин, шкіряний завод.[5] В. П. Нікольський у «Нарисах російської колонізації в Криму» (1925) зазначає, що кріпацьке населення Саблів (279 душ чоловічої статі та 270 душ жіночої статі), яке обслуговувало місцеві галузі господарства (шкіряну, мірошницьку, садівницьку та ін.) мешкало спочатку в казармах — невеликих кам'яних будиночках на дві-три родини. З кримськими татарами в господаря Саблів Бороздіна були постійні суперечки за землі. Орендна платня та норми відпрацювання за землю, явно завищені порівняно з попередніми (за мурзи), не влаштовували місцеве населення. Тому воно вороже ставилося не лише до нового поміщика, а й до його селян. Зіштовхнулися дві різні культури, дві релігії, що не могло не вплинути на зміну життєвого ладу та національних засад в умовах наростаючих протиріч в економічному та соціальному житті двох народів. Проте навички у праці та побудові традиційного житла виявилися в саблівських селян повною мірою. Поступово замість тимчасових помешкань постали «чистенькі білі хатки з відкритими вікнами, що дивилися назовні, парою-другою тополь… Широкі прямі вулиці й хати — все типове для села на півдні України…».[5] Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сабли Нижні, центрі Саблинського сільради Сімферопольського району, значилося 316 дворів, з них 289 селянських, населення становило 1184 людини, з них 987 українців, 160 росіян, 11 чехів, 7 німців, 3 греків, 1 білорус, 1 латиш, ще 14 записані у графі «інші».[6] 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[7], яким у вересні 1944 року у район із Вінницької області переселялися сім'ї колгоспників.[8] 21 серпня 1945 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР село Сабли було перейменовано на Партизанське, а Саблинську сільраду — на Партизанську. Після перейменування Саблів Верхніх на Верхні Партизани за селом закріпили назву Нижні Партизани[9]. Рішенням Кримоблвиконкому від 8 вересня 1958 року № 834, Верхні Партизани та Нижні Партизани були об'єднані в одне село Партизанське.[10] Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
