Пегільований інтерферон альфа-2b
Пегільо́ваний інтерферо́н а́льфа-2b — напівсинтетичний противірусний препарат та імуностимулятор, який застосовується підшкірно.[2][3] Пегільований інтерферон альфа-2b розроблений у лабораторії компанії «Schering-Plough», та схвалений до клінічного використання у 2001 році.[4] Фармакологічні властивостіПегільований інтерферон альфа-2b — це противірусний та імуномодулюючий препарат, що синтезується шляхом кон'югації молекули ПЕГ (біс-монометоксиполіетиленгліколь) із молекулою інтерферону альфа-2b.Пегілування інтерферону запобігає швидкому виведенню білка через нирки, зменшує його імуногенність, що сприяє зменшенню кількості побічних ефектів, зменшує агрегацію білка, та збільшує термостабільність білка.[5][6] Виробництво інтерферону альфа-2b проводиться біосинтетичним методом по технології рекомбінантної ДНК та є продуктом клонованого гену лейкоцитарного інтерферону людини, що синтезується у клітинах Escherichia coli.[2][3] Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні інтерферону зі специфічними рецепторами на поверхні клітини, що призводить до швидкої активації транскрипції генів, які модулюють пригнічення реплікації вірусів, пригнічення проліферації клітин та створюють імуномодулюючий ефект. Інтерферон також стимулює вироблення цитокінів, що активують інші ланки імунітету — макрофагів та Т-кілерів.[7] Пегільований інтерферон альфа-2b найчастіше застосовується для лікування хронічного вірусного гепатиту C, рідше у вигляді монотерапії, частіше у комбінації з рибавірином[2][3], застосовується також у комбінації з боцепревіром, телапревіром, симепревіром або софосбувіром.[8] Також пегільований інтерферон альфа-2b застосовується для лікування меланоми.[4] Проте за даними частини клінічних досліджень, застосування пегільваного інтерферону альфа-2b при гепатиті С менш ефективне, ніж застосування пегільованого інтерферону альфа-2а.[7] ФармакодинамікаПегільований інтерферон альфа-2b повільно всмоктується після підшкірного введення, максимальна концентрація в крові спостерігається через 15—44 години. Препарат може проникати через плацентарний бар'єр. Даних за метаболізм препарату немає, виводиться препарат із організму переважно нирками. Період напіввиведення пегільованого інтерферону альфа-2b складає 22—60 годин, при порушенні функції нирок цей час може збільшуватися.[3][4] Показання до застосування
Пегільований інтерферон альфа-2b застосовують при хронічному гепатиті С при відсутності декомпенсованого захворювання печінки, як самостійний препарат, або у комбінації з рибавірином.[2][3][9] і як монотерапію в лікуванні хронічного гепатиту B. Побічна діяПри застосуванні пегільованого інтерферону альфа-2b можливі наступні побічні ефекти[2][3]:
Крім цього, при застосуванні препарату спостерігають загостення існуючих або поява аутоімунних захворювань — тиреоїдиту, кардиту, ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака, саркоїдозу, інтерстиційного пневмоніту. ПротипоказанняПегінтерферон альфа-2b протипоказаний при аутоімунному гепатиті та інших аутоімунних захворюваннях; декомпенсованому цирозі печінки; підвищеній чутливості до препарату та альфа-інтерферонів; печінковій недостатності у хворих із поєднаною інфекцією ВІЛ та гепатиту С; декомпенсованих захворюваннях щитоподібної залози; при вагітності та годуванні грудьми; епілепсії та інших хворобах нервової системи; пацієнтам, що мають у анамнезі психічні розлади, тяжкі депресії, спроби самогубства та суїцидальні думки; у дитячому віці.[2] Форми випускуПегільований інтерферон альфа-2b випускається у вигляді ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій по 50, 80, 100, 120 та 150 мкг.[10] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
