Педро I (король Арагону)

Педро I араг. Pero I d'Aragón
Король Арагону й Наварри
4 червня 1094 — 28 вересня 1104
Попередник:	Санчо I
Наступник:	Альфонсо I
Народження:	1068[1]  Вальє-де-Ечо, Арагонське королівство
Смерть:	1104  Валь-д'Аран, Арагонське королівство
Поховання:	Pantheon of Kings of San Juan de la Peñad
Країна:	Арагонське королівство Памплонське королівство
Рід:	Арагонська династія
Батько:	Санчо I
Мати:	Isabella of Urgelld
Шлюб:	Агнеса Аквітанська Берта Савойська
Діти:	1 син і 1 донька
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Пе́дро I (ісп. Pedro I; 1068 або 1069 —28 вересня 1104) — король Арагону і Наварри (1094—1104). Син арагонсько-наваррського короля Санчо I. Старший брат арагонсько-наваррського короля Альфонсо I й арагонського короля Раміро II. Успадкував трон після смерті батька.

Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабели де Уржель. 1085 році призначається графом Собрарбе і Рібаргоса зі столицею у м. Граус. У 1086 році одружився з донькою герцога Аквітанського.

1087 році брав участь у з'їзді знаті в Памплоні на чолі із Санчо I. Того ж року брав участь в облозі міста Тудела, яка завершилася невдачею. Наприкінці року очолив поход до Естаду, яку захопив. 1088 році зумів зайняти фортецю Монтеарагон, 1089 року — місто Монсон. Після цього розпочав підкорення долини Кіпка, яке завершив у 1093 році захопленням міста Альменар.

Згідно із заповітом батька Педро I продовжив облогу міста Уеска. 1095 року Ахмед II Мустаіна, емір Сарагоси, спрямував велике військо на допомогу обложеному місту, але арагонський король розбив його у битві при Алькорасі. Незабаром Педро I захопив Уеску. Слідом за цим він сюди столицю з міста Хакі. У 1095 році підтвердив батьківську клятву вірності римській курії на чолі із папою римським Урбаном II. На це останній видав буллу Cum universis sancte, якою заборонялося відлучати арагонських королів і королев окрім самим папою римським.

У 1096 році прийшов на допомогу Сіду Кампеадору під Валенсію. У 1097 році одружився з донькою графа Савойського. Того ж року під час руху до фортеці Венікадель війська Педро I і Сіда потрапили у оточення військ Альморавідів на чолі із Мохамедом ібн Тасуфіном, небожем Юсуфа ібн Ташфіна, втім у великій битві при Байрамі християни здобули цілковиту перемогу. В результаті Педро I захопив Байрам, після цього разом з Сідом перемогли маврів у битві при Хатіва.

1100 року арагонцям вдалося зайняти місто Барбастро і фортецю Саріньяну, а також 1101 року намагався взяти Сарагосу, проте невдало. В підсумку захопив усі землі на північ від річки Ебро. Намагався спиратися на міста: як проти знаті, так й маврів. Для цього надав фуерос (привілеї) містам Барбастро — 1100 року, Капаррос і Сантакара — 1102 року. У 1104 році надав фуерос усім ідальго королівства.

Педро помер у 1104 році. Трон успадкував його брат Альфонсо.

1. Дружина — Агнеса, донька Вільгельма VIII, герцога Аквітанського

Діти:

• Педро (бл. 1086—1104), чоловік Марії Родрігес (доньки Сіда Кампеадора)
• Ізабелла (д/н—1104)

2. Дружина — Берта, донька П'єтро I, графа Савойського

Дітей не було

• Antonio Ubieto Arteta: Historia de Aragón, Band 1. Saragossa, 1981.
• Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
• Thomas N. Bisson (2000), The Medieval Crown of Aragon: A Short History (Oxford: Clarendon Press), 15.
• Christopher Tyerman (2006), God's War: A New History of the Crusades (London: Penguin Books), 659.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педро I (король Арагону)