Пейтингерова таблиця

Пейтингерова таблиця
Дата створення / заснування	12 століття
Названо на честь	Konrad Peutingerd
Країна	Австрія
Місце розташування	Відень
Творець	Castoriusd
Мова твору або назви	латина
У збірках	Австрійська національна бібліотека
Статус спадщини	Memory of the World International Registerd[1]
Довжина або відстань	674 см
Висота	34 см
Описано за адресою	unesco.org/fr/memory-world/tabula-peutingeriana​(фр.) unesco.org/en/memory-world/tabula-peutingeriana​(англ.)
Статус авторських прав	🅮[1]
Пейтингерова таблиця у Вікісховищі

Пейтингерова або Певтингерова таблиця (лат. Tabula Peutingeriana або Peutingeriana Tabula Itineraria) — пергаментна копія з давньої римської карти, створена в XIII столітті ченцем з Кольмару (Ельзас). На ній зображені римські дороги і основні міста Імперії. Карта отримала свою назву на честь одного з власників — Конрада Пейтингера, німецького гуманіста і любителя старожитностей, який жив в XV—XVI ст.

У 2007 р. Пейтингерова таблиця увійшла до списку « Пам'ять світу» ЮНЕСКО.

Оригінал карти був створений в період між I століттям до н. е. та V століттям н. е.^[2] Імовірно Пейтингерова таблиця сходить до карти Агріппи, складеної для його тестя імператора Октавіана Августа. Потім протягом декількох століть до карти вносилися зміни та уточнення. Ймовірно, карта була виправлена ​​в IV столітті, бо на ній позначений Константинополь, названий так Костянтином Великим 11 травня 330 р., і деякі нотатки про біблійні події. З іншого боку, на Пейтингеровій таблиці є зображення міст на території сучасної Німеччини, зруйновані або покинуті після V століття, що свідчить про те, що в V столітті до карти перестали вносити зміни^[3].

Збережений манускрипт датується XIII століттям. Він був створений невідомим ченцем з Кольмара, який зробив копію з давнього оригіналу близько 1265 р.^[4]

1494 року Конрад Цельтіс виявив карту в бібліотеці Вормса. Після його смерті в 1508 р. карта за заповітом перейшла до його друга Конрада Пейтингера (1465—1547)^[4].

1591 року карта була частково опублікована видавничим домом Жана Море (Jan Moretus) під назвою «Fragmenta tabulæ antiquæ». Через кілька років, в грудні 1598 р., той же видавничий будинок в Антверпені випустив повний варіант карти — копію, виконану Абрахамом Ортелієм під патронажем бургомістра Аугсбурга і мецената Маркуса Вельзера^[5], що доводився родичем Пейтингеру. Тираж налічував 250 примірників^[3].

Сім'я Пейтингерів володіла картою до 1714 р. Потім вона деякий час переходила з рук в руки, поки не була продана за сто дукатів Євгену Савойському. Після його смерті в 1736 р. карту придбала Імперська палацова бібліотека Габсбургів (Hofbibliothek).

Зараз Пейтингерова таблиця зберігається в Австрійській національній бібліотеці в Гофбурзі (Відень) і рідко демонструється публіці^[6].

Пейтингерова таблиця складається з 11 пергаментних аркушів. Загалом довжина карти — 6,75 м, а ширина — 0,34 м^[7]. На ній зображені римські дороги, довжина яких у сумі становила близько 200 тис. км, а також позначені міста, моря, річки, ліси і гори. На карті представлена ​​вся Римська імперія, Близький Схід та Індія, позначені Ганг, Шрі-Ланка (лат. Insula Trapobane) і навіть згадується Китай^[5]. Також там (на частинах 8 і 9) зображені території півдня сучасної України, населені в часи створення оригіналу сарматами, венедами й роксоланами^[8].

На першому аркуші зображені східна частина Британських островів (географічно — південно-східна Британія, сучасні графства Ессекс, Кент та Східний Суссекс), Голландія, Бельгія, частина Франції і західна частина Марокко. Відсутність Іберійського півострова змушує припустити, що до наших днів не дійшов дванадцятий аркуш, на якому повинні були бути зображені Іспанія, Португалія і західна частина Британських островів. Нижче представлена ​​вся карта, перемальована Конрадом Міллером у 1887 р.

Версія римської Пейтингерової таблиці без реконструйованої британської та іберійської панелі на заході

На мапі позначені 555 міст і близько 3500 пам'яток (наприклад, маяки, святі місця). Міста позначені двома будиночками, а особливо значимі (наприклад, Рим, Константинополь, Антіохія) — спеціальними піктограмами у вигляді медальйонів^[3].

Відстані і ландшафти представлені не так, як на сучасних картах. Пейтингерову таблицю можна назвати скоріше схемою, ніж картою, адже законів перспективи та масштабування в той час не дотримувалися. Втім, творець карти і не ставив перед собою таку мету — карта використовувалася для того, щоб дізнатися, як простіше дістатися з одного населеного пункту до іншого, яка відстань їх розділяє та іншу подібну інформацію. Відстань наведене у милях, але іноді в галльських леугах або перських парасангах^[3]. Відстані з півночі на південь стиснені, а відстані зі сходу на захід розтягнені. Карта виконана в шести кольорах — чорному, червоному, зеленому, жовтому, синьому та рожевому^[4].

Є на карті і помилки, допущені копіїстом. Наприклад, місто Гренобль названий ісп. Culabone, в той час як в античності він називався Cularone (Cularo). Іноді копіїст, вказуючи відстані між поштовими станціями, випадково заміняв римську цифру V на II і навпаки.

• 
  Відповідність мапи реальній географії
• 
  Деталь мапи, Антіохія
• 
  Позначки малих і великих міст з дорогами
• 
  Частина VIII. Вгорі майже посередині територія сучасної України

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пейтингерова таблиця

• Римські дороги
• Список римських доріг
• Картографія

• Скржинська М. В. Пейтингерові таблиці [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 106. — ISBN 978-966-00-1142-7.

• Оцифрована версія Пейтингерової таблиці XIII століття
• Версія Конрада Міллера за регіонами
• Пункти Пейтингерової таблиці на сучасній карті
• Пейтингерова таблиця з переліком населених пунктів та інших місць
• Атлас давньоримських доріг