Пережитки шаманізму в угорському фольклоріПережитки шаманізму в угорському фольклорі — рудименти міфологічної свідомості в представників угорського етносу, пов'язаних із вірою в можливість впливати на об'єктивну реальність за допомогою посередників з т. зв. потойбічним світом, а також магічно-ритуальна атрибутика угорських знахарів, цілителів, віщунів і т. ін. Проблему угорського та пов'язаного з ним сибірського шаманізму вивчали Габор Сенткатолнаї (Gábor Szentkatolnai), Бенедек Баратоші-Балог (Benedek Baráthosi-Balogh), Єньо Фазекаш (Jenő Fazekas), Вільмош Діосегі (Vilmos Diószegi). Наразі дану тему в Угорщині досліджує Міхай Хоппал (Hoppál, Mihály). Витоки шаманізмуПрирода угорського шаманізму, як і взагалі угорська міфологія, тісно пов'язана із походженням угорців як етносу. Десь до середини І тис. н. е. предки угорців складали частину фіно-угорського світу, де шаманізм (камлання) є важливою складовою релігійно-міфологічної практики. Поширене у фіно-угорському світі використання галюциногенних грибів для камлання відоме також і з угорських переказів[1]. Проте, на відміну від своїх родичів — хантів і мансі, що залишилися в тайзі, мадяри переселилися до лісостепу, де рано потрапили під вплив тюрків. Довго живучи під владою булгар і хазар, повністю перейшовши до кочового способу життя, вони стали подібними до своїх степових сусідів (Костянтин Багрянородний називає угорців «турками»). Відомо, що угорці мають генетичну спорідненість з башкирами[2]. Уже після «завоювання батьківщини» мадяри асимілювали кочівників кавар, частину половців-кунів і т. ін. Крім тюрків, на угорський релійно-міфологічний світогляд вплинули також, очевидно, залишки іраномовного населення Степу — алани-яси. Саме від них, ймовірно, походив звичай ховати знатних угрів разом з кіньми. Проте, як зазначають дослідники, угорський фольклор має найбільшу подібність саме до тюркського[3]. За даними арабських джерел, традиційними для угорців були поклоніння вогню та релігія, схожа на тенгріанство[4]. Верховного бога угорці здавна називають Іштен, де частка «тен» є похідною від тюркського «Тенгрі»[5]. Для угро-тюркського міфологічного світогляду характерним є уявлення про тричленне ділення Всесвіту (верхній, людський та підземний світ), світове дерево, перекази про бетярів-богатирів (тюрк. батир)[6]. Талтоші — угорські чаклуниЗ історичних джерел відомо, що й після прийняття католицтва серед угорців виділялася група жерців, яких звали táltos. До характерних рис талтоша відносять:
Міхай Хоппал у 1980-х роках описав шаманську практику кількох талтошів-пастухів у глухих селах Угорщини[7]. Неодмінний атрибут талтоша — бубон, що виготовлявся з великого перехрещеного решета. Чудодійні властивості бубона зафіксовані у дитячій угорській пісні Лелека, лелека, горлиця[hu], де з його допомогою хлопчик лікує зраненого лелеку. Удари решета-бубона талтош використовував для передбачення майбутнього, лікування хворих, міг ними загонити в потрібному напрямку худобу[8]. Босоркані — угорські відьмиНа відміну від класичних сибірських шаманів, талтошами могли бути і жінки. У XVI-XVIII століттях відбувалися судові процеси над босорканями (boszorkány, boszorka) — угорськими відьмами. Згідно повір'їв, відьми найбільше шкодять на Іванів день. Звинувачувані, натомість, заперечували своє відьомство, стверджуючи що вони є талтошами[9]. Дане поняття, як і лексема, згодом потрапили до сусідніх слов'янських народів (наприклад, словаків). Зокрема, в бойківських говірках босурканя — це відьма-ворожбитка. Сходознавець В. Бушаков виводить етимологію boszorka з тюркських мов. Гоголівський басаврюк («диявол у людській подобі») має те ж саме походження[10]. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
