Петер-Симон Паллас нім. Peter Simon Pallas Народився 22 вересня 1741 (1741-09-22 ) Берлін , Німеччина Помер 8 вересня 1811 (1811-09-08 ) (69 років) Берлін , Німеччина Поховання Берлін Країна Прусське королівство Російська імперія Місце проживання Берлін Гаага Санкт-Петербург [ 1] Сімферополь Діяльність етнограф , енциклопедист , геолог , ботанік , зоолог Сфера роботи зоологія , ботаніка , географія , геологія , етнографія і філологія Alma mater Лейденський університет , Університет Мартіна Лютера і Геттінгенський університет Заклад Петербурзька академія наук і Російська академія наук Знання мов латина [ 2] , німецька [ 3] [ 4] [ 2] , грецька [ 2] , англійська [ 2] і французька [ 2] Членство Лондонське королівське товариство , Шведська королівська академія наук , Баварська академія наук , Російська академія наук [ 5] , Нідерландська королівська академія наук , Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей , Леопольдина і Національна академія наук Італії Батько Simon Pallas d Діти Albertine von Wimpffen (Pallas) d Автограф Нагороди
Петер-Симон Паллас у Вікісховищі
Петер-Симон Паллас (нім. Peter Simon Pallas ; 22 вересня 1741 — 8 вересня 1811 ) — німецький та російський натураліст , геолог , етнограф та енциклопедист XVIII —XIX століття .
Короткі біографічні відомості
Академік Петербурзької Академії наук з 1767 . Понад 40 років перебував на службі в Росії . З 1768 по 1774 рр. керував експедиціями Петербурзької АН, висновки яких опубліковано в книзі «Путешествие по разным провинциям Российской империи» (СПб., 1773 — 1788, т. 1—3).
Подорожі мокшанськими та ерзянськими землями
Під час подорожі Середнім Поволжям (1768 –1769 ) річкою Окою через Муром — Арзамас , по П'яні через Саранск — Інсар — Пензу — Симбірськ — Самару — Оренбург — Уфу Паллас відвідав мокшанські та ерзянські поселення: Пілокшово, Чиркуш, Пермєєво, Гічалки (Ічали), Шадін, Коршиман, Камєшкір, Сєлікси, Мєлєкєс Мордовський, Кармала, Седьолкіно, Афонкіно, Соккармала, Алєксєєво (Вечкан), Єрьомкіно, Усюково, Санчалєво, Біларатка, Шелєхмєт тощо.
У працях Палласа містяться детальні різнобічні спостереження за побутом та духовною культурою мордви , її етнічною історією та етнокультурними зв'язками з іншими народами.
Одяг і прикраси мордви, що Паллас придбав у мордовських селах, — найбільш рання етнографічна колекція, зберігається в Музеї антропології імені Петра Великого , створеного на базі Кунсткамери .
Палласит
1772 році в районі Красноярська Палласу показали 680-кілограмову залізно-кам'яну брилу, яка за розпорядженням мандрівника була відправлена в Петербург і зараз прикрашає метеоритний відділ Мінералогічного музею імені академіка А. Е. Ферсмана Академії наук. Цей найбільший в Росії сідероліт (залізно-кам'яний метеорит, або палласит ) називається «Красноярськ».
Наукова праця
Паллас є автором близько 170 наукових публікацій. Перші дослідження П. Палласа пов'язані з вивченням фауни Криму , якій присвячено декілька праць, у тому числі «Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794» (переклад з нім.).
Ним описаний ряд видів організмів.
Тварини:
комахи
риби
птахи
Tadorna ferruginea (Pallas, 1764) — огар,
Strix uralensis Pallas, 1771 — сова довгохвоста,
Carpodacus erythrinus Pallas, 1770 — чечевиця звичайна,
Haliaeetus leucoryphus Pallas, 1771 — орлан-довгохвіст,
Netta rufina Pallas, 1773 — чернь червонодзьоба,
Syrrhaptes paradoxus Pallas, 1773 — саджа,
Larus ichthyaetus Pallas, 1773 — реготун чорноголовий,
Motacilla citreola Pallas, 1776 — плиска жовтоголова,
Phalacrocorax perspicillatus Pallas, 1811 — стеллерів баклан,
Phylloscopus proregulus Pallas, 1811 — вівчарик золотомушковий.
ссавці
Otocolobus manul Pallas, 1776 — манул, вид котовидих хижих,
Glossophaga soricina Pallas, 1766 — вид рукокрилих ,
Molossus molossus Pallas, 1766 — вид рукокрилих ,
Cavia Pallas, 1766 — кавія , рід гризунів з підряду їжатцевиді ,
Nyctimene cephalotes Pallas, 1767 — вид рукокрилих ,
Ochotona pusilla Pallas, 1769 — чекалка, пискуха степова, вид зайцеподібних гризунів,
Ellobius talpinus Pallas, 1770 — сліпунець звичайний, вид мишовидих гризунів,
Lepus europaeus Pallas, 1778 — заєць сірий
Dryomys nitedula Pallas, 1778 — соня лісова, вид мишовидих гризунів,
Callosciurus erythraeus Pallas, 1779 — вид родини вивіркових .
та ін. Тільки у сучасній фауні України є 21 таксон ссавців, описаних Петром Палласом [1] [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine .] .
Рослини:
Названі на честь Палласа
Джерела та література
Примітки
↑ Смирнов А. В. Пётр Симон Паллас и Зоологический институт Академии наук , Peter Simon Pallas and Zoological Institute Academy of Sciences // Историко-биологические исследования — 2011. — Т. 3, вып. 3. — С. 107–129. — ISSN 2076-8176 ; 2500-1221
↑ а б в г д Jones R. T. Peter Simon Pallas, Siberia, and the European Republic of Letters , Пётр Симон Паллас, Сибирь и европейская «Республика Учëных Писем» // Историко-биологические исследования — 2011. — Vol. 3, Iss. 3. — P. 55–67. — ISSN 2076-8176 ; 2500-1221
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
↑ CONOR.Sl
↑ Колчинский Э. И. П.С. Паллас: креационист или додарвиновский эволюционист? (Многолетний спор об эволюционных взглядах Палласа) , Peter Simon Pallas: a creationist or a pre-Darwinian evolutionist? (Long-standing debates about Pallas’ evolutionary ideas) // Историко-биологические исследования — 2011. — Т. 3, вып. 3. — С. 21–41. — ISSN 2076-8176 ; 2500-1221
↑ IPNI , Pall.
Посилання
Паллас (Pallas) Петро-Симон // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.82-83
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Література та бібліографія Наука Тематичні сайти Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль