Петренко Григорій Григорович

Григо́рій (Грицько́) Григо́рович Петре́нко (1890(1890), село Хоружівка Роменського повіту Полтавської губернії, тепер Роменського району Сумської області — 1952, місто Чарджоу, тепер Туркменабат, Туркменістан) — український дипломат, перекладач. Жертва політичних репресій.

Служив у російській армії, учасник Першої світової війни. До 1918 року перебував у полоні в Німеччині.

У 1918—1919 роках — завідувач інформаційно-статистичного відділу Військово-санітарної місії Української Народної Республіки (УНР) у справах полонених в Німеччині.

У 1919—1920 роках — завідувач консульського відділу посольства Української Народної Республіки (УНР) у Німеччині (за вільним наймом).

У 1922—1923 роках — співробітник повноважного представництва Української СРР в Німеччині.

У квітні 1924 — серпні 1927 року — завідувач пресового бюро і референтури в Управлінні уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ СРСР при Раді народних комісарів Української СРР у місті Харкові. Одночасно був завідувачем Українського бюро з обслуговування іноземців.

Був цивільним чоловіком Надії Суровцової.

6 грудня 1927 року заарештований органами ДПУ. Репресований у т.зв. «справі Суровцової—Петренка», засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Відбував ув'язнення в Соловецькому таборі (1928 рік), Ярославському політичному ізоляторі (в 1928—1932 роках), Бутирському ізоляторі в Москві (1932 рік), Біломорсько-Балтійських таборах ГУЛАГУ (в 1932—1938 роках).

З 1938 року проживав у Туркменській РСР, працював плановиком на заводі міста Чарджоу. Помер у 1952 році.

• Суровцова Надія. Спогади. Том 1. — Київ: Видавничий дім «Комора», 2025. — С. 488, 659
• Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918—1922). — Київ: Смолоскип, 2012. — С. 503
• Синицький Петро. «Справа Суровцової—Петренка» 1927—1928 рр.: опрацювання моделей масових репресій проти вітчизняної інтелігенції кінця 1920-х — початку 1930-х рр.// Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Вип. 33. — Київ, 2006.
• Рубльов О., Синицький П. «Я мушу продовжувати свою справу літописця...»