Петрівка (Лозно-Олександрівська селищна громада)

село Петрівка
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Сватівський район
Тер. громада	Лозно-Олександрівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA44100070170062835
Облікова картка	Петрівка
Основні дані
Засноване	1758 р.
Населення	135
Площа	0,88 км²
Густота населення	153,41 осіб/км²
Поштовий індекс	92211
Телефонний код	+380 6462
Географічні дані
Географічні координати	49°52′7″ пн. ш. 38°48′17″ сх. д. / 49.86861° пн. ш. 38.80472° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	101 м
Водойми	р. Лозна
Відстань до; обласного центру	177 км
Відстань до; районного центру	50 км
Місцева влада
Адреса ради	92211; Луганська область,; Білокуракинський район,; смт Лозно-Олександрівка,; вул. Центральна, 1.
Сільський голова	Проценко Ірина Петрівна
Карта
	Петрівка
	Петрівка
Мапа

Петрі́вка — село в Україні, у Лозно-Олександрівській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Лозно-Олександрівська селищна рада. Площа села 228,8 га^[2]. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Петрівка—Шияни.

Історія

Село було засноване понад річкою Лозна панною Кудрячевською та паном Петровським на початку XIX століття. Перша заселила село (Кудрячівку) вихідцями з Тамбовської губернії, вимінявши їх на собак, другий — вихідцями з Московської губернії. Пані Кудрячевська трагічно загинула, перекинувшись в кареті поблизу Попівки. Обидві частини села керувались до урядниками^[2]. Наприкінці XIX століття землі через річку належали доброму господарю німцеві Фірсу (що дав початок прізвищу Фірсових). Під час революції він виїхав з села, а в його маєтку створили першу комуну, пізніше притулок для слаборозвинених дітей та сиріт, ще пізніше піонерський табір (до 80-х років)^[2].

Під час колективізації було утворено 2 колгоспи, що згодом об'єдналися в один. Відтоді село почало зватися Петровським. Пізніше землі села було приєднано до земель лозно-олександрівського колгоспу «Гігант».

Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 120 осіб^[3].

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецькими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Звільнене під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії^[4]. Мешканці села під час окупації створили в місцевих лісах партизанський загін.

У післявоєнні роки в селі було створено колгосп «Победа», відновили роботу школа, сільський клуб, бібліотека, магазин.

Населення

Населення становить 95 осіб, 47 дворів.

Вулиці

У селі існує одна вулиця — Прикордонна.

Транспорт

Село розташоване за 62 км від районного центру, з яким пов'язано асфальтованою дорогою Т 1313, і за 17 км від залізничної станції Солідарний на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова^[2].