Письменний Степан Іларіонович

Письменний Степан Іларіонович
Письменний Степан Іларіонович
Народження	15 листопада 1923 ; Григорівка, Компаніївський район, Зинов'євська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	26 грудня 2010 (87 років)
	Харків, Україна
Поховання	Харків
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1955)
Вчитель	Куко Олександр Семенович, Дайц Йосип Абрамович і Мироненко Василь Федорович
Діяльність	графік
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Степан Іларіонович Письменний (15 листопада 1923, Григорівка — 26 грудня 2010, Харків) — український художник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1958 року^[1]^[2].

Біографія

Народився 15 листопада 1923 року в селі Григорівці (нині у складі селища міського типу Компаніївки Кіровоградської області, Україна). Упродовж 1939—1941 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, був учнем Олександра Куко.

Брав участь у німецько-радянській війні. З листопада 1942 року воював під Сталінградом, брав участь у Міусській та Яссько-Кишинівській операціях, в прориві оборони та ліквідації плацдарму на річці Молочній. В жовтні 1943 року був контужений, а в серпні 1944 року — тяжко поранений^[3]. Після довгого лікування в квітні 1945 року був комісований і вимушений носити слуховий апарат^[4].

Протягом 1946—1949 років продовжив навчання у Дніпропетровському художньому училищі, а у 1949—1955 роках у Харківському художньому інституті у Йосипа Дайца і Василя Мироненка.

Після здобуття фахової освіти залишився у Харкові. Працював художнім редактором харківського видавництва «Прапор». Співпрацював з київськими та московськими видавництвами^[4]. Член КПРС з 1952 року. Мешкав у Харкові в будинку на проспекті Правди, № 7, квартира № 262^[1]^[2]. Помер у Харкові 26 грудня 2010 року^[4]. Похований у Харкові.

Творчість

Працював у галузях станкової та книжкової графіки. В останні роки життя звернувся станкового живопису, писав темперні пейзажі^[3]. Серед робіт:

серії ліногравюр

«Донбас» (1957);
«Новобудови семирічки на Україні» (1960):
- «На будівництві Кременчуцької ГЕС» (Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
- «На будівництві шлюзу КремГЕС» (Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
«Індустріальні мотиви» (1961);
«Наші будні» (1965);
«Індустріальний Харків» (1965);
«Україна будується» (1970;

графіка

«Сталінград — 1943» (1962);
«Свої турботи» (1962);
«Новий район» (1962, Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
«Людина та природа» (1974);
«У заповіднику» (1979);
«Художник та модель» (2001);

живопис

«Лавра. Святогорськ»;
«Вартові Кам'яної Могили»;
«Сонячний вересень»;
«Теплий день»;
«Дніпро біля Канева»;
«Надвечір'я. Київська лавра».

Оформив та проілюстрував біля 30 книг^[3].

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1963 року.

Відзнаки

Зотола медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» (за ліногравюру «Свої турботи» на бієнале 1962 року в Італії)^[3];
Орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[5];
Орден «Знак Пошани» (1986)^[1].

У мистецтві

У 2003 році харківський художник Володимир Гольба написав олійний портрет «Гвардії єфрейтор Великої Вітчизняної війни художник Степан Іларіонович Письменний».