Погрібний Микола Павлович
Мико́ла Па́влович Погрібни́й (1 травня 1906 — 3 травня 1962) — український розвідник. Полковник. Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР (1945—1949). ЖиттєписНародився 1 травня 1906 року у місті Києві. У 1921 році закінчив сім класів неповної середньої школи та до 1923 року працював пастухом Голосіївського радгоспу, різноробом. У 1924 році він навчався у соціально-економічному технікумі, а в 1925 році закінчив курси стенографії та іноземних мов[1]. З грудня 1925 року працював діловодом-стенографістом, у подальшому, до травня 1926 року, був секретарем Київського губернського комітету внутрішньої торгівлі. З травня 1926 по жовтень 1928 рр. — працював у Народному комісаріаті торгівлі Української СРР (м. Київ): перший рік — уповноваженим завідувачем секретно-мобілізаційної частини, після цього — заступником начальника, завідувачем секретно-мобілізаційного відділу. З жовтня 1928 по грудень 1931 рр. — працював директором державних курсів іноземних мов у м. Києві. У 1931 році закінчив три курси юридичного факультету Київського інституту радянського будівництва та права. З січня 1931 року працював помічником оперуповноваженого оперативного сектора Державного політичного управління у м. Києві. З 1932 по 1936 рр. — оперативний секретар та оперативний уповноважений таємно-політичного відділі Київського обласного відділу ДПУ, який у 1933 році реорганізовано у Київський обласний відділ НКВС. Учасник велопробігу Одеса — Владивосток. З лютого 1936 по травень 1937 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Київській області З травня 1937 по травень 1939 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Харківській області. У 1940—1943 рр. — очолює контррозвідувальний відділ Управління НКВС, згодом — Управлінням Народного комісаріату державної безпеки в м. Харкові. У 1943—1945 рр. — заступник начальника Управління Міністерства державної безпеки по Київській області. У 1945—1949 рр. — Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР[2] У грудні 1949 року він звільнений з органів МДБ СРСР. З січня по вересень 1951 року працював начальником секретно-шифрувального відділу Південно-Західного округу залізниць у м. Київ. У липні 1953 року призначений начальником 2-го відділу Міністерства внутрішніх справ Української РСР. У 1953 році екстерном закінчив юридичний факультет Київського державного університет ім. Т. Г. Шевченка У серпні 1953 року звільнений у запас через скорочення штатів. Нагороди та відзнаки
ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
