Служба зовнішньої розвідки України

Служба зовнішньої розвідки України

Країна:	Україна
Дата заснування:	2004
Юрисдикція:	Президент України
Штаб-квартира:	Київ, вул. Нагірна, 24/1
Керівництво
Голова Служби зовнішньої розвідки України	Олег Іващенко
Заступник	Олег Луговський[1]
Сайт
szru.gov.ua
Служба зовнішньої розвідки України у Вікісховищі

Слу́жба зо́внішньої ро́звідки Украї́ни (СЗР) — створена в 2004 році на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів Служби безпеки України для здійснення розвідувальної діяльності в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній і екологічній сферах, участі у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, забезпечення безпеки установ і громадян України за кордоном.

Керівник СЗР входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і підпорядковується безпосередньо Президентові України.

24 січня 1919 року, за часів Директорії Української Народної Республіки, було створено перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки для проведення розвідувальної роботи щодо активно діючих проти УНР ворогів, а також стосовно країн — потенційних супротивників і можливих союзників.

14 жовтня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про Службу зовнішньої розвідки України», в якому йшлося про утворення на базі Департаменту розвідки та розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України Службу зовнішньої розвідки України як спеціального державного органу.^[2] Іншим Указом від того ж числа, Леонід Кучма призначав Головою новоствореної служби Олега Синянського.

21 жовтня 2004 року Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони схвалив проєкт Закону про Службу зовнішньої розвідки (СЗР), внесений президентом України Леонідом Кучмою, який одночасно підписав Указ про створення СЗР.

Першому керівникові СЗР України Олегу Синянському в 2004 році виповнилося 34 роки. У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською мовами та івритом. У 1992—1994 працював перекладачем в Міністерстві оборони, з 1995 року — в МЗС України, після чого — в президентській адміністрації. Олег Синянський пробув на посаді голови Служби зовнішньої розвідки України до квітня 2005 р.

З квітня 2005 р. до червня 2010 р. цю організацію очолював Микола Маломуж.

18 червня 2010 року указом Президента України № 703/20 Головою Служби зовнішньої розвідки України призначено Ілляшова Григорія Олексійовича.

З 27 лютого 2014 р. до червня 2016 р. Головою Служби зовнішньої розвідки України був Гвоздь Віктор Іванович.^[3]

Пам'ятна монета НБУ присвячена СЗРУ

19 жовтня 2018 року Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов взяв участь у церемонії закладання фундаменту першої будівлі оновленої штаб-квартири української зовнішньої розвідки.^[4][5][6]

• Апарат управління Служби зовнішньої розвідки України
• Підрозділи агентурної розвідки
• Підрозділ технічної розвідки
• Інформаційно-аналітичний підрозділ
• Підрозділ протидії зовнішнім загрозам національної безпеки держави
• Оперативно-технічний підрозділ
• Підрозділ власної безпеки
• Підрозділи забезпечення
• Академія зовнішньої розвідки (заклад ліквідовано 5 листопада 2021 року)

• 1648—1654: Лаврін Капуста, очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького^[7]

• 1918—1918: Кущ Віктор Максимович, начальник відділу 1-го квартирмейстерства (розвідка) Генерального штабу УД
• 1919—1919: Колосовський Володимир Васильович, начальник розвідочного відділ військової розвідки УД, УНР.^[8]
• 1919—1919: Ткачук А., начальник відділу закордонної інформації політичного департаменту МВС УНР
• 1919—1919: Ліпко Петро Іванович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Армії УНР
• 1919—1919: Грецов (Греців) Сергій Сергійович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР.
• 1919—1920: Снігірів Борис Євгенович, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР^[9]
• 1919—1920: Родіон Ковальський, начальник розвідчого відділу Української Галицької Армії (УГА).^[10]
• 1920—1920: Кузьмінський Олександр Хомич, начальник Розвідочної управи Генерального штабу Збройних сил УНР
• 1920—1921: Красовський Микола Олександрович, начальник ІНФІБРО Армії УНР.
• 1921—1927: Кузьмінський Олександр Хомич, начальник Розвідувального відділу Партизансько-Повстанського Штабу ДЦ УНР.
• 1927—1934: Недайкаша Василь Донатович, першого (розвідувального) сектора ІІ секції Генштабу Військового міністерства ДЦ УНР.
• 1934—1936: Шевченко Володимир Якович, начальник розвідки й контррозвідки Державного центру УНР.

Головне управління розвідки СБУ:

• 1991—1992: Ковтун Георгій Кирилович^[11]
• 1993—1995: Шарков Олександр Костянтинович^[11]
• 1995—1998: Абрамов В'ячеслав Володимирович^[11]
• 1999—2000: Рожен Леонід Миколайович^[11]
• 2000—2003: Черевань Олександр Вікторович^[11]
• 2003—2003: в.о. Копка Петро Миколайович^[11]

Служба зовнішньої розвідки України:

• 2003—2005: Синянський Олег Григорович^[11]
• 2005—2005: в.о. Чорнозуб Валерій Петрович^[11]
• 2005—2010: Маломуж Микола Григорович^[11]
• 2010—2014: Ілляшов Григорій Олексійович^[11]
• 2014—2016: Гвоздь Віктор Іванович^[11]
• 2016—2017: т.в.о. Разінков Ігор Прокопович^[12]
• 2017—13.03.2019: Божок Єгор Валерійович^[13][14]
• 16.03—11.06.2019: т.в.о. Алєксєєнко Андрій Вікторович^[15][16][17]
• 11.06—11.09.2019: Бухарєв Владислав Вікторович^[18][19]
• 20.09.2019—5.06.2020: Євдокимов Валерій Володимирович^[20]
• 5.06.2020—23.07.2021: Кондратюк Валерій Віталійович^[21]
• 23.07.2021—26.03.2024: Литвиненко Олександр Валерійович^[22][23]
• з 26.03.2024: Іващенко Олег Іванович^[24][25]

Служба зовнішньої розвідки України має власну систему професійної підготовки співробітників. Зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 310-р утворено Інститут Служби зовнішньої розвідки України, як відомчий вищий навчальний заклад, що здійснює згідно з державним замовленням підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації співробітників Служби зовнішньої розвідки України.

Навчальний процес в Інституті організований з урахуванням вимог Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, інструкцій та наказів Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Основними напрямами освітньої діяльності Інституту є: підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями «Агентурна розвідка» та «Технічна розвідка»; перепідготовка та підвищення кваліфікації керівного, оперативного і оперативно-технічного складу.^[54]

5 листопада 2021 року Кабінет Міністрів України Розпорядженням №- 1407-р ліквідував Академію зовнішньої розвідки України.^[55]

Замість Академії зовнішньої розвідки, в рамках вдосконалення системи кадрового забезпечення, 22 листопада 2021 року створено Тренінговий центр для формування знань і навичок, необхідних для виконання завдань, поставлених перед розвідкою.^[56]

2019 року СЗР отримала нову емблему. Емблема мала вигляд рівностороннього золотого лілейного хреста, стилізованого як троянда вітрів. Поверх нього в центрі емблеми — зображення малого державного герба України. Під лілейним хрестом півколом розміщено золоту стрічку з девізом «Omnia Vincit Veritas» (з латини — «Істина перемагає все»).^{[57][58][59][60]}

Наприкінці 2024 року у СЗР змінилася емблема. Емблемою став графітово-сірий прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами, облямований двома срібними пружками. У центрі хреста — синій круглий медальйон із зображенням «Знака Княжої Держави Володимира Великого». Медальйон має дві срібні пружки, між якими на графітово-сірому тлі міститься напис по колу "Omnia vincit veritas, що означає «Істина перемагає все» і декоративна крапка. Також між сторонами хреста зображено три схрещені стріли вістрями вгору та ключа борідкою донизу. частина ключа стилізована у вигляді QR-коду офіційного вебсайту Служби зовнішньої розвідки України. Зображення «Знака Княжої Держави Володимира Великого», стріл, ключа, а також літери напису і крапка — золоті. Прапором затвердили прямокутне полотнище графітово-сірого кольору зі співвідношенням ширини до довжини 2:3. У верхній лівій чверті прапора розташовано дві рівновеликі горизонтальні смуги синього та жовтого кольорів. У центрі вільного краю полотнища знаходиться емблема Служби зовнішньої розвідки України.^{[61][62][63][64]}

• 
  2003—2019
• 
  2019—2024
• 
  з 2024

• 
  25 років сумлінної служби
• 
  20 років сумлінної служби
• 
  15 років сумлінної служби
• 
  10 років сумлінної служби

Повний перелік нагород СЗР України був затверджений Указом Президента України від 30 травня 2012 року № 365.^[65]

З 2018 року 24 січня в державі встановлено День зовнішньої розвідки України.

• Головне управління розвідки Міністерства оборони України
• Департамент контррозвідки Служби безпеки України
• День воєнної розвідки України

• Олександр Скрипник. Український слід у розвідці. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 319 с.: іл.
• Цибулькін В. В., Рожен Л. М., Вєдєнєєв Д. В. та ін. Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / Заг. ред. П. Д. Морозов. — К.: Преса України, 2011. — 536 с., іл.
• КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ
• Спецслужби УНР 20-30 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки (PDF). szru.gov.ua. Служба зовнішньої розвідки України. 19 грудня 2017. Архів оригіналу (PDF) за 23.01.2018. Процитовано 22 січня 2018.
• Скрипник О. В. (2019). Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. Київ: АДЕФ-Україна. с. 344. ISBN 978-617-7393-93-0. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)

• Офіційний сайт Служби зовнішньої розвідки України
• Служба зовнішньої розвідки України Ukrainian Military Pages
• ВРУ; Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України»
• Українська розвідка. Перед вживанням збовтати «Дзеркало тижня» № 9 (537) 12 — 18 березня 2005
• Навіщо Україні Служба зовнішньої розвідки «Український тиждень» #48 (161) 29.11.2010
• Розвідники, народжені в Україні. Україна Молода. Номер 218 за 01.12.2011
• Служба зовнішньої розвідки видала книжку про спецслужби УНР та виклала її у загальний доступ. www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. 22 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
• Служба зовнішньої розвідки оприлюднила розсекречені документи УНР. uprom.info. Національний промисловий портал. 19 листопада 2019. Процитовано 25 листопада 2019.