Подалірій (метелик)
Подалірій (Iphiclides podalirius) — вид метеликів родини косатцевих (Papilionidae). Один із 3 видів роду, представлений у фауні України. Поширений у помірних і субтропічних широтах Євразії. Раритетний вид, занесений до низки природоохоронних документів (проте у 2021 виключений з ЧКУ[1])[2][3]. ЕтимологіяЯк і у багатьох інших комах європейської фауни, назва має міфологічну основу: Подалірій, або Подалейрій (грец. Podaleirios) — син Асклепія, брат Махаона, лікар ахейських воїнів під Троєю[4]. ОписВеликий денний метелик. Розмах крил самців 60—90 мм, самиць — 64—90 мм. Крила майже білі, жовтуваті або блідо-кремові з такого ж кольору жилками. Візерунок складається з трьох довгих та двох коротких клиноподібних темно-сірих поперечних смуг та чорної облямівки на передніх крилах. Чорна дискальна пляма на передніх крилах має продовження у вигляді чорної смуги, яка йде до заднього краю крила. Задні крила мають чорні хвостики, дві клиноподібні темно-сірі смуги, сині місяцеподібні плями та по одному синьому очку-серпику з облямівкою чорного та цеглястого кольору; у заднього кута помаранчева цятка. Візерунок крил самця та самки майже ідентичний[2][3][5]. Статевий диморфізм проявляється в пересічно більших розмірах самиць, які до того ж мають округліші крила та світліше забарвлення[3].
Яйця напівкулясті, в тонкій сітчастій скульптурі, темні, зверху червонуваті, часто з двома світло-жовтими колечками. Гусениця 1-го віку темно-зелена з двома маленькими й двома більшими зеленими плямами на спині. На листку робить із павутини своєрідне сховище у формі подушечки, до якої прикріплюється в спокої. Гусениця 2-го віку гола, велика (до 40 мм завдовжки), товста, з випуклою спиною, звужена до заду, зелена, з поздовжніми (на спині й по боках біля ніжок) та косими поперечними смужками жовтого кольору. Тіло вкрито світлими та темними цятками та червонувато-бурими (або майже чорними) плямами, особливо численними на грудних сегментах. Позаду голови розташована вилкоподібна помаранчева залоза (осметрій), яка в спокої прихована, але при збудженні висувається і виділяє рідину з їдким запахом[5][5][6][7]. Поширення Ареал охоплює Південну та Центральну Європу, південні та центральні частини Західної Азії та Центральну Азію, від Малої Азії до Казахстану і Західного Китаю[3][8]. Зустрічається в усіх областях України, місцями є досить звичайним і найчисленнішим видом серед рідкісних видів косатців, у північних районах доволі локальний, нечисленний вид, зустрічається не щороку; відсутній на високогір'ях Карпат. Спостерігаються значні коливання чисельності по роках. На півдні України чисельність метелика на окремих ділянках складає 20—80 ос./га (частіше 1—5 ос./га)[2][3][9][10][11][12]. Особливості біології .JPG) Зустрічається на узліссях та лісових галявинах, степових балках з заростями чагарників та поодинокими деревами, по гірських схилах на узліссях світлих широколистяних лісів (до висоти 1600 м н. р. м, у Карпатах — до 600—700 м), у лісозахисних смугах, старих парках, садах і виноградниках. Метелики зустрічаються на добре прогрітих місцях, літають і харчуються в сонячну погоду. Під час льоту метелик пурхає й пролітає іноді чималу відстань із нерухомими, розпластаними крилами. Самці часто кружляють над вершинами горбів (хілтопінг). На вологих ділянках, біля струмків в балках спостерігаються скупчення до 15—20 самців. Вони спочатку торкаються вологого ґрунту і трохи рухають крилами. Метелики навесні полюбляють харчуватись нектаром на суцвіттях бузку і деяких інших чагарників. Влітку їх приваблюють великі суцвіття зонтичних. У певні періоди метелики схильні до міграції[2][3][7][10][13][14][15]. Дає 2—3 генерації на рік. Літ метеликів на півночі ареалу від кінця квітня по кінець травня (1 генерація) та від середини липня по кінець серпня (2 генерація); на півдні — майже безперервно з середини квітня до початку жовтня, у 2—3 поколіннях, літ яких перекривається, причому останні покоління відзначаються більшими розмірами та світлішим забарвленням. Самиця відкладає по 1—2 яйця на нижній бік листків кормових рослин — диких або культурних розоцвітих (терену, глоду, сливи, черемхи, горобини, яблуні, груші, вишні, абрикосу, мигдалю тощо). Розвиток яєць триває 10—14 днів, гусені — 5—8 тижнів. Гусениця поліфаг, харчується вночі або рано вранці, обгризаючи краї листків кормових рослин. Перед тим, як лялькуватись, личинка довго повзає з метою вибору зручного місця. Зимує лялечка в прикореневій частині густого чагарнику, заповненій сухим листям, у щілинах у корі дерева, або підв'язаною до гілки кормової рослини[2][3][7][14][16]. Охорона.jpg) ._Kajdatska.jpg) Вид був занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид), проте у 2021 році виключений. Крім того, занесений до Червоних книг/списків низки країн Європи, зокрема Польщі, Чехії, Німеччині. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоної книги Карпат, Червоних книг Дніпропетровської і Донецької областей. На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається стабільним. Саме тому він, відповідно до Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучні види»[2][10][11][17][18]. Основними причинами зниження чисельності є знищення диких плодових дерев та чагарників, а також застосування пестицидів та надмірне випасання худоби[2][10]. Для збереження виду необхідні наступні заходи: 1) виявлення та заповідання місць локального проживання популяцій метелика, в першу чергу шляхом створення ентомологічних заказників; 2) обмеження використання пестицидів у лісовому і сільському господарстві й перехід на біологічні засоби боротьби зі шкідниками; 3) заборона випалювання рослинності в місцях розвитку гусені; 4) лімітування випасу худоби[2][10][18]. Окремі популяції виду перебувають під охороною на природоохоронних територіях ряду країн Європи і Азії, у тому числі України, зокрема в Українському степовому, Луганському і Дніпровсько-Орільському природних заповідниках, Національному заповіднику «Хортиця», національних природних парках «Кременецькі гори», «Великий Луг», «Приазовський» та ін.[9][11][12][19][20][21][22]. Практичне значення У роки масового розмноження личинки подалірія можуть локально спричиняти шкоду в садівництві[16]. Подалірій є окрасою рекреаційних і природоохоронних територій. Користується увагою колекціонерів-ентомологів, що місцями може погіршувати стан природних популяцій метелика[4][6][22]. СистематикаОдин із трьох видів роду Iphiclides Hübner, 1807:
У межах України поширений номінативний підвид Iphiclides podalirius podalirius[3]. ГалереяПодалірій у країнах Європи та Азії Див. такожПримітки
Література
Посилання |
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
