Подоляночка

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (17 січня 2022) Ця стаття посилається на первинні джерела. Будь ласка, удоскональте її, додавши посилання на незалежні вторинні чи третинні джерела. (17 січня 2022)

«Подоляночка» — гра-веснянка, яку виконують дівчата.

Дівчата утворюють коло на площі серед села, біля церкви, на лузі чи в іншому відповідному місці, беруться за руки, в коло входить одна дівчина у вінку з квітів. Коло починає рухатись, співають дуже тихо, тихо, вкінці — голосно. Дівчина, що в середині, робить рухи, відповідно до співу.

Коло — символізує Сонце, дівчина — Весну-Землю.

Видова назва «Подолянки» для весняних пісень вживається на Малому Поліссі, на теренах Сокальщини та Бродівщини. Першою піснею, яку виводили навесні, була ігрова веснянка «Подоляночка».

Від першої отримували назву всі пісні, які виконували в рамках одного календарного циклу. На Західному Поліссі «Подолянки» відомі не як загальна назва, а конкретна. Виявлено три варіанти ігрової пісні «Подоляночки». Відрізняються вони закінченням. Зміст відмінностей дуже глибокий і зводиться до одного. Це не різні варіанти продовження, а різні частини колись єдиного тексту.

Назва постала внаслідок перекручення через утрату семантики основного персонажа пісні. Персонаж зображений у вигляді божества забирав дівчину у віддяку за подану воду, первинно називався водолляночкою. Про існування такого уявлення населення часів енеоліту, свідчать виявлені керамічні жіночі фігурки з великою чашею на голові.^{[1][первинне джерело]}

Тематично-календарну групу весняних пісень називають подолянками на Малому Поліссі — Сокальщині. В цій місцевості ця назва серед старшого покоління заміняла відому й поширену — веснянка уживається з нею в парі. Ця назва весняних пісень збереглася дотепер.

Побутування «Подоляночки» на території Західного Полісся виказує наявність текстових варіантів. В Личинах в окрузі Каменя Каширського пробудження супроводжувалось вмиванням, в Мельниках поблизу Шацька Подоляночці пропонували підв'язати панчохи та поскакати: Промей собі очки, Подвяжи панчошки, Возьмеся у бочки, Поскачи у скочки.

В Мельниках поблизу Щацька відбулася профанація тексту. В кінці пісні сміються над Подоляночкою: Де ж ти була, не вичерала, З'їла вула ще й барана, П'ятдесят поросят, штири качечки?

Текст приточений із іншої ігрової веснянки, яка забута та доімпровізований хлопцями як знущання з дівочої забави. В кожному разі такий існує і має всі підстави вважатися ще одним варіантом.

• Український фольклор: навч. посіб. / І. Є. Руснак. — К. : Академія, 2010. — 300 с. — (Альма-матер).
• Ф. Колесса; Просвіта. — Львів: [б.в.], 1938. — 643, [2] с. — (Науково-популярна бібліотека Товариства «Просвіта»).