Шацьк
Шацьк (Шацьке, Шечко) — селище в Україні, центр Шацької селищної територіальної громади і донедавна Шацького району, а нині Ковельського району Волинської області. Населення — 5334 осіб (2021)[2]. Відомий на всю Україну курортний та рекреаційний центр. Селище розташоване у мальовничій місцевості в західній частині Волинського Полісся, в оточенні 30 озер, які інколи називають Шацькими (Чорне Велике, Світязь, Пулемецьке, Луки, Люцимер, Соминець, Карасинець, Озерце та інші). Вперше згадується в 1410. У 1984 мешкало 5700 осіб. Розвинена харчова промисловість, лісовий коледж. Під назвою Шацьк відомий з 1788 року (до того звався Шечко). Походження назвиПро походження назви селища існують різні припущення:
Символіка селищаСимволікою селища Шацьк є герб, прапор та хоругва, затверджені рішенням Шацької селищної ради. Герб Шацька — на червоному полі зображення золотого Тризуба князя Святополка-Михайла сина князя Ізяслава-Дмитра, внука князя Ярослава Мудрого, правнука Володимира Великого. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний червоною мурованою короною з трьома вежками. Прапор Шацька — квадратне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1 червоного кольору із зображенням герба Шацька — Тризуба князя Святополка. Хоругва — прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 3:2 білого кольору із зображенням герба селища — Тризуба князя Святополка на гербовому щиті в картуші міста з червоною мурованою короною, як символом важливості і давності міста з часів Київської Руси[5]. Органи владиМісцеві органи влади представлені Шацькою селищною радою, яка входить до складу Волинської області України. Окрім Шацька, селищній раді підпорядковються ще 30 населених пунктів. Голова селищної ради — Карпук Сергій Вікторович. ГеографіяСелище розташоване в центрі Шацького району, який розміщений в північно-західній частині Волинської області на північному заході України. Площа селища 9,33 км². Воно знаходиться на відстані близько 17 км від кордону з Польщею і приблизно за 11 км від кордону з Білоруссю[6]. Висота над рівнем моря — 170 м. Селище оточують Шацькі озера.
КліматКлімат Шацька помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С). У середньому за рік у Шацьку випадає 560 мм атмосферних опадів, найменше — у березні, найбільше — в липні. Щороку утворюється сніговий покрив. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша — у грудні (89 %). Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність у селищі мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с[7]. Спостереження за погодою веде метеостанція в Світязі[8].
Населення
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Історія.jpg) Перша згадка про Шацьк припадає на 1410 рік, коли польський король Владислав ІІ Ягайло послав мисливців до Шацьких лісів для заготівлі м'яса на військові потреби:
За люстрацією 1564 року Шацьк (в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували на становищі кріпаків. Загальна сума податків з села визначалась в розмірі 419 злотих і 29 грошей на рік. У 1595 році Шацьк згадується в документах як містечко. у 1812 році під час Франко-російської війни Шацьк в складі північно-західної Волині був територією, по якій проходили наполеонівські війська. В середині вересня 1812 року Шацьк був уже вільний від французів. З 1768 до 1849 року селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглиблюється майнова нерівність. За люстрацією 1874 року з 305 дворів лише 43 одержали «повний наділ» , 186 півнаділу, решта і того менше. у 1906 році в Шацьку налічується 428 дворів і 2886 чоловік населення[14]. У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:
В період Першої світової війни багато господарств примусово були «евакуйовані» до Росії. Російський імперський режим навесні 1915 року здійснював примусове виселення селянства, в першу чергу чоловіків призовного віку (від 17 до 45 років), щоб зберегти кадри для поповнення армії і позбавити ворога трудових ресурсів. Їх повернення назад затяглося на роки. В середині серпня 1915 року почалася «примусова евакуація» в стоверстовій прикордонній смузі всього населення від 12 до 50 років, що супроводжувалася «знищенням запасів продовольства, відведенням худоби, коней, що є для населення найбільшим лихом і повним руйнуванням». Волинян евакуйовували до східних губерній Російської імперії[15]. Їх повернення назад затяглося на роки. Жовтневий переворот у Росії докотився і до Шацька. За спогадами старожилів і архівними документами, в Шацьку діяв ревком. З кінця 1920 року до вересня 1939 року Шацьк входив до складу Польщі. Після захоплення Червоною Армією 22 жовтня 1939 року шачани обрали Редька Олексія Івановича делегатом Народних Зборів України, Народні Збори у Львові 27 жовтня 1939 року ухвалили рішення щодо об'єднання Західної України з Українською РСР. 17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти дістали змогу вчитися рідною мовою. Весною 1941 року в Шацьку радянська влада силоміць створила три колгоспи. 25 червня німці окупували селище. За період до 21 липня 1944 року нацисти знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на роботи. В лісах навколо Шацька три місяці, з березня до червня 1942 року, діяв радянський партизанський загін імені К. Ворошилова. Його командир, колишній член КпЗУ Степан Шковорода був десантований до Шацького району восени 1941 року. В червні 1942 року загін перейшов у Ратнівський район, а звідти — на територію Білорусі[16]. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з'єднання О. Ф. Федорова Шацький партизанський загін влився до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили німецький гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. Остаточне відбиття райцентру від німців припадає на 21 липня 1944 року. Після встановлення радянської влади відразу ж поновилася й робота її районних установ. 42 юнаки і чоловіки з Шацька були мобілізовані в ряди Червоної Армії на фронт. Розпочалась відбудова господарства та житлового фонду. Найбільшими підприємствами стали промкомбінат, рибзавод, молокозавод, пекарня, цегляний завод. 1957 року створена міжколгоспна будівельна організація. А засновану ще до війни МТС перетворено на сучасне ремонтно-транспортне підприємство. На початку 1990-х років промкомбінат розділився на 2 приватизовані фабрики — «Чайка» (меблеве виробництво) і «Шачанку» (швейні вироби). В системі райспоживспілки нині працюють ковбасний цех, цех безалкогольних напоїв, олійниця та борошно-мельно-круп'яне виробництво. Є приватна міні-пекарня. Шацький держлісгосп має цех по переробці ягід, плодів, овочів і березового соку. На березі озера Пісочне побудований у 1967 році обласний санаторій «Лісова пісня» на 600 місць. Про його фітотерапевтичне відділення знають далеко за межами Волині. Найчистіша вода озера та чудові лісові краєвиди приваблюють сюди людей на відпочинок та оздоровлення. Урочище «Гряда» на березі мальовничого Світязя перетворилось на велику зону відпочинку. Тут розміщено 68 баз відпочинку підприємств Волинської, Львівської та Рівненської областей[14]. Селище внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Шацької селищної територіальної громади[17]. Визначні пам'ятки селища
Медицина На початку 1920-х років у Любомльському повіті, до якого належав і Шацьк, склалася складна ситуація з санітарним станом, пов'язана з тривалою війною та розрухою. Коли у 1921 році на Волині вже діяло 10 лікарень на 450 місць та 30 амбулаторій, на території Любомльщини не було жодного лікувального закладу. Згодом в Любомльському повіті розпочалася розбудова охорони здоров'я. Повіт було поділено на 3 лікарські райони з центрами в Любомлі, Шацьку та Опалині. У Шацьку при повітовому шпиталі повітовий відділ утримував амбулаторію, де хворий за знижену до 1 злотого плату міг розраховувати на ґрунтовне медичне обстеження та лікування. Також у Шацьку від самого початку організації органів місцевого самоврядування діяв повітовий шпиталь на 30 ліжок. Окрім будинку для хворих, шпиталь мав також пральню та морг, у 1935 році було побудовано для шпиталю ще й господарський будинок. До шпиталю в Шацьку, крім мешканців довколишніх гмін, прибували на лікування хворі з Ковельського та Володимирського повітів, а також з Брестського повіту Поліського воєводства. Повітовий шпиталь у Шацьку не міг себе утримувати, бо його прибутки були набагато менші, аніж витрати. Для нормального функціонування шпиталю щороку виділялися кошти з повітового бюджету. На середину 1930-х років у Любомльському повіті діяло дві лікарні на 30 ліжок: у місті Любомлі та в селі Шацьк Шацької гміни. У Шацьку працювали один лікар та один акушер. Практично протягом усього міжвоєнного періоду охорона здоров'я на Любомльщині була в неналежному стані. Бракувало лікарняних установ та лікарів у них. Населення повіту залишалось незахищеним навіть перед хворобами, з якими вже велася ефективна боротьба в цивілізованих країнах[20]. Нині у Шацьку працює центральна районна лікарня на 90 ліжок. Для потреб населення функціонують хірургічне, терапевтичне, дитяче, поліклінічне та пологове відділення. Ведеться будівництво поліклініки на 150 відвідувань в зміну. В лікарні 30 лікарів та 64 чоловік середнього медичного персоналу[14]. Культура та освітаУ селищі діють:
РелігіяРелігійні організації
Культові споруди
Найближчим часом у селищі з'явиться ще 2 храми:
Транспорт Через селище проходить автошлях Т 0302 Піща—Гранівка. Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою М19, яка збігається із єврошосе E85), і згодом переходить в автошлях М07, після чого — у автошлях Т 0302. У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Шацьким районом, Волинською областю та Україною. Найближча залізнична станція знаходиться в Любомлі за 33 км від селища — Станція «Любомль».
Пошта, зв'язок, банківська сфера, ЗМІ Головним оператором надання населенню поштових послуг у селищі є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта». Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком». Код селища +380-3355. Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар[21], Vodafone[22] та lifecell[23]. Доступ до Інтернету забезпечує провайдер «Укртелеком». Банківська сфера селища представлена 3 філіями та відділеннями: Друковані ЗМІ цього населеного пункту представлені районною громадсько-політичною газетою «Шацький край», яка виходить один раз на тиждень — в суботу. Головний редактор — Грицюк Віктор Петрович[24]. Пам'ятники
Галерея
Постаті
Воїни, які віддали життя за рідну державу. Їхній подвиг навіки ввійде в історію нашого народу (Шацький район):
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
