Позбавлення батьківських правПозбавлення батьківських прав — санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей.[1] Це крайній захід впливу на осіб, які не виконують належним чином батьківських обов'язків.[2][1] Позбавлення батьківських прав може бути застосоване лише в судовому порядку[3][1][4][2] і з підстав, чітко визначених у статті 164 Сімейного кодексу України.[3][1][4][2] Позбавити батьківських прав можна лише щодо дітей, які не досягли 18 років.[1][2] Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав стосовно всіх своїх дітей або когось із них.[2] Батьківські обов'язкиСімейний кодекс України покладає на батьків низку обов'язків щодо своїх дітей.[1] Невиконання або неналежне виконання цих обов'язків може стати підставою для позбавлення батьківських прав.[1] До основних обов'язків належать:[1]
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.[1] Підстави позбавлення батьківських правВідповідно до статті 164 Сімейного кодексу України, матір або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він:[3][1][4][2]
Особи, які не можуть бути позбавлені батьківських правНе можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби[2], недоумства[2] чи іншого тяжкого захворювання[2] (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії)[2] або з інших незалежних від неї причин.[2] Процедура позбавлення батьківських правПозбавлення батьківських прав відбувається виключно в судовому порядку.[1][4][2] Хто може ініціювати позовЗвернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має право:[1]
Звернення до органу опіки та піклуванняПеред зверненням до суду доцільно звернутись до органу опіки та піклування[1][4] для отримання висновку щодо умов життя і виховання дитини, поведінки батьків, їхніх взаємин з дітьми та ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків.[1] Участь органу опіки та піклування у розгляді судом справи є обов'язковою.[4][2] Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок[4][2] щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав.[2] Цей висновок не є обов'язковим для суду[4][2], і суд може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим[4][2] чи суперечить інтересам дитини.[4][2] Судовий розглядСправи про позбавлення батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.[4] Щоб позбавити батьківських прав, необхідно встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки[1][4], злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх[1], навмисно ухиляється від лікування (у випадках хронічного алкоголізму, наркоманії)[1], та зібрати всі підтверджуючі докази.[1] Усі докази повинні беззаперечно підтверджувати провину батька (матері)[1] та свідчити про неможливість зміни поведінки на краще.[1] Суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї або особи (у разі здійснення такого супроводу).[2] Після того, як рішення суду про позбавлення батьківських прав набирає законної сили, воно надходить до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[1] Необхідні документиПерелік документів, необхідних для позбавлення батьківських прав, може відрізнятися залежно від конкретного випадку.[1] Як правило, доказовою базою можуть слугувати:[1][4]
Правові наслідки позбавлення батьківських правОсоба, позбавлена батьківських прав:[1]
Важливо зазначити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (сплати аліментів).[1] Поновлення батьківських правМатір або батько, позбавлені батьківських прав, мають право звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав.[1][2] Це передбачено статтею 169 Сімейного кодексу України.[2][1] Поновлення батьківських прав неможливе, якщо:[1]
Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав[1], та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав[1], і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.[1] При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків[1], інших осіб, з ким проживає дитина.[1] Позиція судів та «крайній захід»Позбавлення батьківських прав розглядається як крайній захід впливу.[1][2] Цю позицію підтверджує Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».[2] Суд має ухвалити таке рішення лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи[1], зокрема ставлення батьків до дітей.[1] Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначав, що право батьків і дітей бути поруч одне з одним є основоположним складником сімейного життя[1], а розірвання сімейних зв'язків позбавляє дитину її коріння[1], і виправдати це можна лише за виняткових обставин.[1] В окремих випадках суд, за доведеної винної поведінки одного або й обох батьків[1], та з урахуванням інших обставин справи[1], може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.[1] У такому випадку судді попереджають особу про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей)[1] і покладають на органи опіки й піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.[1] Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
