Позначення морської авіації США (1922—1962)Упродовж 1922—1962 років Флот, Корпус морської піхоти та згодом Берегова охорона США використовували власну систему позначень для своєї авіації (включно з дронами-мішенями), відмінну від такої для Армії США та створених пізніше Повітряних сил США. 1962 року було ухвалено нову систему, що об'єднала позначення для всіх видів військ. ІсторіяДо 1922 року морська авіація мала дві системи позначень, що застосовувались упродовж 1911—1914 та 1914—1916 років відповідно. Після цього, аж до 1922 року, жодна система не була в використанні: використовувались назва виробника та неофіційно позначення в попередній системі[1]. 29 березня 1922 року разом із реорганізацією Бюро аеронавтики[en] було запроваджено нову систему позначень для авіації, яка використовувалась до 1962 року. З 1935 року цю систему почала використовувати також і Берегова охорона США, яка на той момент підпорядкувалась Міністерству фінансів та не мала стандартизованої системи[2]. Система перестала застосовуватись 1962 року, коли було ухвалено спільну систему для всіх родів військ, засновану на системі повітряних сил зразка 1947 року. Після цього всю актуальну морську авіацію було перейменовано відповідно до вимог нової системи: так, F4H Phantom II став F-4 Phantom II, AD Skyraider став A-1 Skyraider. Характерний для морської авіації індекс виробника було відкинуто, а суфікси підтипу та модифікацій перейшли в індекси серії та, рідше, модифікованого призначення: AD-4NA → A-1D, AD-5N → A-1G, AD-5W → EA-1E[3]. СистемаНадання індексуІндекс у флотській системі надавався більшості літаків на службі Флоту та КМП, в тому числі передані з Армії: так, передані у 1945 році B-17G Flying Fortress, стали називатись PB-1 на службі Флоту. Винятки складали цивільні літаки, мобілізовані під час ДСВ. Також не отримав індексу єдиний B-17F, прийнятий 1943 року (але він згодом теж став PB-1). Після війни тренувальні літаки, спільні для Повітряних сил та Флоту, як T-28 Trojan[en] та T-34 Mentor[en], також залишалися з позначенням ПС, тільки індекс серії міг бути змінений[2]. СтруктураПозначення в системі містили таку структуру (жирним виділено основні категорії):
Префікс статусу або класуНе надавався до 1927 року. Після цього почали застосовувати префікс X (англ. experimental), аналогічний такому в тогочасній системі Повітряного корпусу Армії США, на позначення дослідних літаків. Протягом короткого часу після ДСВ використовували префікс N для бойових літаків, що застосовувались для навчання. Також під час Корейської війни використовувався префікс Y, аналогічний такому в тогочасній системі Повітряних сил США, на позначення передсерійних та літаків на етапі випробувань[4]. Також під час ДСВ почалась практика використовувати літери для позначення класів: H (англ. helicopter) для гелікоптерів (з 1943 до 1962) та L для планерів[4] (з 1941 до 1945). Ці класи могли об'єднуватись із призначенням: наприклад, назву LBD[en] отримала планерна бомба (L — планер, B — бомбардувальник, D — McDonnell). ПризначенняПочатково використовувались лише однолітерні індекси призначення, але 1934 року з'явились дво-, а пізніше і трилітерні — для подвійного призначення або підкреслення специфічного призначення літака. З 1946 року перестали надавати подвійні індекси, але деякі літаки їх залишили традиційно. В перші роки також для деяких літаків плутали порядок типу та виробника, тому є такі літаки, як WP-1[en] та DT[en][5]. Нижче наведено перелік індексів типу/призначення. Колонка «Період» відбиває проміжок часу, коли відповідний буквений індекс надавався літакам[6].
ВиробникНа початку існування системи намагались надавати індекси за першою літерою назви компанії, наприклад, C для Curtiss. Існувало лише одне дволітерне позначення для американського виробника, а саме, DW для Dayton-Wright[en], а також кілька таких для деяких дослідних літаків європейського виробництва. Така практика існувала лише впродовж 1922—1923 років[8]. Потім індекси перестали відповідати назві та почали дублюватись. Для того, щоб уникнути плутанки, одну літеру давали виробникам без конфлікту інтересів, які виготовляли принципово різну техніку (але на практиці були винятки). Тому один виробник міг в різні періоди мати різні індекси, як Piper[en][9]. Нижче наведено перелік індексів типу/призначення. Колонка «Період» відбиває проміжок часу, коли відповідний буквений індекс надавався літакам[10]. Суфікс модифікаціїСуфікси, що позначали зміну конструкції чи призначення, набули поширення в заводських назвах ще під час Першої світової. Першим суфіксом системи стала літера C, яка позначала можливість запуску літака з катапульти. Пізніше було додано літери A і B на позначення несуттєвих модифікацій, які вважались недостатніми для виділення окремого підтипу літака. Рідко також надавались індекси, що дублювали серію[e] армійських літаків: так, B-25J на флоті став PBJ-1J[11]. Особливого поширення змістовні індекси на позначення конкретних модифікацій для специфічних задач набули під час Другої світової. Існували також багато нестандартних позначень, деякі містили дві літери тощо. Літери часто дублювались, можливі їх значення наведено в таблиці нижче, але перелік не є абсолютно точним та вичерпним[11]:
ДирижабліДо 1954 року літальні апарати, легші за повітря, мали окрему систему позначень або залишались із заводськими найменуваннями[12]. До 1940 року дирижаблі переважно йменували за класами (подібно до класів кораблів): клас «A» (початково називався DN-1[en]), клас «B»[en] тощо. Першу систему було розроблено 1940 року і вона мала такий вигляд:
Наприклад, позначення ZNP-K означало, що мається на увазі м'який дирижабль[en] (ZN), патрульний (P), класу «K»[en] (K). 1947 року систему було змінено для більшої відповідності системі позначення морських літаків. Індекс N було скасовано, оскільки США перестали використовувати дирижаблі жорсткої конструкції. Позначення набуло такого вигляду[13]:
Наприклад, позначення ZP2N-1W означало, що мається на увазі дирижабль (Z), патрульний (P), другий такого призначення (2), класу «N»[en] (N), перший підтип (1) та модифікація для ДРЛС (W). Індекси призначення були такі: G — розвідувальний, N (у 1947 замінено на T) — тренувальний, P — патрульний. У 1947 також додано нові індекси H — пошуково-рятувальний, U — багатоцільовий, але вони так і не застосовувались[12]. 1954 року позначення для дирижаблів було уніфіковано з позначеннями зразка 1922 року для літаків, літера Z залишилась на позначення належності до дирижаблів[13]. Сферичні аеростати вважались класом ZF, а змійкові та загороджувальні — класом ZK, але ці позначення ніколи не застосовувались[14]. Див. також
Примітки
Джерела
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
