Покровська церква (Голосіївська пустинь)
Покровська церква — православна церква в Голосіївській пустині на околиці Києва, збудована у 1845—1846 роках та зруйнована у 1950—60-х роках. ІсторіяЗ кінця XVIII століття, внаслідок секуляризації у 1793 році земель Києво-Печерської лаври, приписана до неї Голосіївська пустинь почала занепадати[1][2], проте в 1840-х роках її почав відроджувати київський митрополит Філарет (Амфітеатров)[3][1], який дуже любив цю місцину[4][5]. Частково своїм коштом, а також на пожертви графині Анни Олексіївни Орлової-Чесменської[ru][2] він почав будівництво мурованих келій, влаштував скит та огородив пустинь мурованою огорожею[4], а також на місці старого храму[6] збудував нову муровану церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці[3][2]. Її будівництво проходило у 1845—1846 роках[3][4] (за іншими джерелами — у 1848—1850 роках[1]), автором проєкту був єпархіальний архітектор Павло Спарро[3]. Вже 28 липня 1846 року освятили храмовий престол Покрова Пресвятої Богородиці. Додатково у новій церкві облатували південний бічний вівтар на честь Трьох Святителів, а північний — на честь святого Іоанна Сочавського[3][7][4]. Це був тринавний однобанний цегляний тинькований храм із прибудованою дзвіницею, прямокутний у плані[1], в його архітектурі поєднувалися риси класицизму та нового на той час російсько-візантійського (псевдоросійського) стилю[3][7]. Головна баня над вівтарною частиною стояла на гранчастому барабані із закомарами, увінчувалася світловим ліхтарем і маківкою[7]. Західний фасад із бабинцем прикрашався трикутним фронтоном і завершувався шатровою дзвіницею із півциркульними дзвоновими прорізами, увінчаною маківкою та декорованою кокошниками[7]. На південному та північному бічних фасадах було по два додаткові входи, прикрашених портиками із трикутними фронтонами. Іконостас в інтер'єрі церкви був двоярусним[7]. В церкві зберігалася частинка мощей святого Іоанна Сучавського[5]. У 1855 році при церкві був похований шанований в Києві ієросхимонах Парфеній[5]. За радянських часів, у грудні 1927 року Покровську церкву закрили[3], роком раніше закрили й Голосіївську пустинь. Потроху монастирські будівлі почали розбирати на цеглу й остаточно зруйнували церкву в 1950-х—1960-х роках[7]. Територію монастиря передали Сільськогосподарській академії. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
