Поляков Андрій Андрійович
Андрій Андрійович Поляков (*6 березня 1959 Суми) — російськомовний письменник громадський діяч, журналіст. З 1980-их член НСПУ. У 2001 році отримав премію НСПУ імені Миколи Ушакова, яку присуджують за найкращу книгу поезій російською мовою. У ? році нагороджений дипломом Російського центру міжнародного наукового та культурного співробітництва при МЗС Росії «Росзарубіжцентр» (який у 2007 указом Владаміра Путіна було переформатовано у фундацію «Русскій мір»[1]), за внесок у розвиток російської літератури.[2][3] ЖиттєписНавчання1976 — 1980 — Сумський педагогічний університет, філологічний факультет. РоботаПрацював виховатилем у Веретинівській школі-інтернаті, керував літературною студією при палаці дітей та юнацтва в Сумах, займався комерційною діяльністю, потім — виробами з кераміки. До недавнього часу працював журналістом у газеті «Панорама». На початку 80-х у Сумах, при магазині «Мелодія» відкрився клуб, навколо якого почали збиратися творчі люди. Разом із друзями організував виступи поетів та бардів. Це були витоки літературного і бардівського рухів в обласному центрі. У 1981 при Палаці піонерів та школярів організував дитячу літературну студію. Зараз — керівник літературної студії «Крила» Олександрівської гімназії та Сумської обласної літературної студії «Літ-ра.com», що зорганізувалася за особистої ініціативи Андрія Полякова. Керівник первинної організації Національного культурно-просвітницького товариства «Русское собрание».  Вперше вірші Андрія Полякова з'явились на шпальтах Сумських газет у 1984 році. За теперішніми, та й тодішніми, мірками — «пізній дебют». Однак то вже були твори не початківця, а людини з поетичним сприйняттям дійсності й професійним її відбиттям. І це не дивно, адже від самого народження із ним стояла творчість. Спершу це були мережки мами — Зої Семенівни Полякової — відомої в Україні та за її межами вишивальниці. Вона й прищепила синові любов до літератури. А вже професійні навички розширилися й поглибилися в літературній студії «Зажинок» при Сумській молодіжній газеті «Червоний промінь», якою в різні роки керували Павло Охріменко та Василь Чубур. Позитивно позначилися на професійному становленні Андрія Полякова і навчання на філологічному факультеті та заняття в інститутській студії «Орфей». Тож, маючи професійну базу, він з дебютанта відразу ж ступив до когорти молодих поетів. Того ж, 1984 року, його вірш надруковано в альманасі «Вітрила» (Київ). Через два роки у «Вітрилах» уже було вміщено добірку віршів, і тоді ж — в альманасі «Истоки» (Москва, 1986). Відтоді ж Андрій Поляков у поезії розробляє і одну тему, яка з роками викристалізувалася в напрям його творчості — шлях до себе. Створюючи поетичні образи, малюючи поетичні картини, він завжди повертає погляд до світу внутрішнього «я». А ще — відображення дарованого нам світу. Відображення не дзеркальне, а звукове: відлуння, яке шукає свого творця. Саме цим поет цікавий для непересічного читача, цим складний для буденного ока, цим не зрозумілий для тих, хто в поезії шукає не думки, а лише красиві образи. Світові поезій Андрія Андрійовича притаманні також ліризм, щирість, людська доброта. Участь в громадських організаціяхЧлен Міжнародного об'єднання вільної творчості «Міст». Автор та продюсер проекту «Сумщина творча. Культура та мистецтво», в рамках якого відбуваються літературні виступи на обласному радіо, літературно-музичні вечори в бібліотеках, школах, ВУЗах та інших культурних майданчиків міста, а також випускаються літературні сторінки в газетах, альманахах та часописах. Організатор міжрегіональних заходів: Всеукраїнських Олександрівських читань, у співавторстві з поеткою Маргаритою Москвичовою — «Гусарської балади» та «Літературного десанту Москва-Суми». НагородиНагороджений дипломом Російського центру міжнародного наукового та культурного співробітництва при МЗС Росії (РОСЗАРУБІЖЦЕНТР) за внесок у розвиток російської літератури.
Творчий доробок
Автор 6 поетичних збірок. Вірші друкувалися в альманахах України та Росії. Всі збірки, за винятком «Дом» (художник Сергій Чумак), проілюстровані і оформлені художницею Маргаритою Москвічовою.
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
