Політична теоріяПолітична теорія (англ. political theory) - розділ науки політології, який намагається пояснити сутність та механізми керівної політики в різних її аспектах, а насамперед, шукає певні закономірності, на підставі яких можна було б створити деяку абстрактну схему, якою можна пояснити універсальний характер, незалежно від часу і місця. Тобто іншими словами, це система ідей у сфері політичних знань, що розробляється науковими спільнотами чи окремими політичними діячами і мислителями. Політична філософія, або політична теорія, вивчає такі поняття як політика, свобода, справедливість, власність, права і виконання юридичного кодексу з боку влади. У народному розумінні термін "політична філософія" часто відноситься до загальних або конкретних політичних переконань. До цього терміна можна підібрати такий синонім як "політична ідеологія". Політична теорія, на думку деяких діячів, є галуззю політології. Проте, назва, яку зазвичай приписують цій формі політичного запиту, є політичною теорією, дисципліною, у якій є ближча методологія, яка застосовується до теоретичних областей у загальних науках (як економічна теорія), ніж до філософської аргументації. Історія дисципліниЩе в античному суспільстві політика, поряд з філософією, була однією з центральних наук. В «Нікомахова етика» Аристотель саме їй відводить центральне місце в своїй всеосяжної на той час класифікації наук. Але, як це не дивно, політична наука є менш розвиненою в порівнянні з іншими громадськими дисциплінами. Аж до другої половини XIX століття політологія перебувала в надрах інших наук - в першу чергу, в рамках філософії, соціології, правознавства та історії. Це наклало відбиток і на сьогоднішнє розуміння місця політології серед інших суспільних наук. В епохи Відродження і особливо Просвітництва з'являється політична економія. У XIX столітті класи дисциплін, які вивчають політичні явища і процеси, поступово доповнюється соціологією, географією, етнографією (або антропологією) і психологією, а в XX столітті усіма іншими сучасними науками, що знаходяться сьогодні в загальній обоймі «політікознання»: від математики, статистики та кібернетики до демографії, біології та екології[1]. Процес формування та становлення політичної теорії охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. Такою, якою вона нам зараз відома, зкоррегувавши, ввели американці на початку ХХ ст. Коли політична теорія існувала вже як дисципліна декілька років, за певних історичних обставин у США приїхала певна кількість німецькомовних науковців, філософів, які повинні були освоїти політичну науку. Таким чином американська політична теорія починаючи з кінця 40-х та початку 50-х років ХХ ст. збагачувалась за рахунок німецької європейської філософії. Це були такі відомі політичні філософи як Лео Штраус та його праця "Введення в політичну філософію" [2](2000), Майкл Оукшотт «Раціоналізм у політиці та інші ессе» (1962) та інші. Ще в кінці XIX століття у США політологія відгалужується від конституційного права. Потім в першій половині XX століття за Америкою пішли Франція і деякі інші європейські країни, а вже майже в кінці нинішнього століття справа дійшла до СРСР і Росії, коли в кінці 80-х - початку 90-х років в пузах країни стали читатися академічні курси по політології, а в наукових журналах з'явилися публікації про її предмет, структуру і методи. Слід також мати на увазі й те, що аж до початку XX століття висновки і результати розробок в області політичної думки формулювалися переважно в нормативному вигляді і найчастіше як політичні принципи найкращого пристрою. Тим самим вони включали в себе сильні компоненти моральної повинності і морального оцінювання. Найвідоміші впливові політичні філософиУ списку згадані найвідоміші політичні філософи, мислителі, які мали вплив та зробили великий внесок у розвиток політичної теорії та/або є представниками конкретної філософської школи.
Функції політичної теоріїПолітична теорія виконує одну з основних функцій політичної науки - нормативно-орієнтуючу. Нормативно-орієнтуюча (ідеологічна) функція спрямована на створення стратегій та напрямів розвитку суспільства, його політичних та суспільних структур, політичних процесів. Вона розрізняє найважливіші чинники, які визначають політичне життя, дає обґрунтування переваг вибору і формулювання альтернативних політичних моделей. За умов тоталітарних режимів дана функція реалізується панівними ідеологіями. До таких ідеологій відносяться комунізм, нацизм, конфесіоналізм тощо. У демократичному суспільстві ідеологічна функція політології полягає в оптимізації використання різних ідеологічних принципів для пошуку узгоджених політичних рішень. Види політичної теоріїНа сучасному етапі в політичній теорії виокремлюють такі основні розділи: теорія політики, теорія політичних систем та їх елементів, теорія соціального управління, політична ідеологія та історія політичних учень, теорія міжнародних відносин та політична праксеологія або практична політологія. Теорія політикиТеорія політики здійснює філософсько-методологічний аналіз теоретичних основ політики, політичних відносин та політичної діяльності[3]. Теорія політичних системТеорія політичних систем та їх елементів досліджує проблеми утворення й функціонування держав, партій, суспільно-політичних організацій, політичних режимів і т.і. шляхом вивчення конституційних та адміністративних питань, економічних та соціальних функцій управління, аналізу політичних інститутів, відносин між суб'єктами політики, політичної культури та комунікації[3]. Теорія соціального управлінняТеорія соціального управління вивчає форми й методи управління соціально-політичними, соціально-економічними, адміністративно-правовими та соціально-психологічними процесами, досліджує проблеми участі в політиці[3]. Політична ідеологіяПолітична ідеологія та історія політичних учень досліджує роль і функції ідеології в системі політичної влади, історію й генезис політичних теорій, концепцій і доктрин, особливості їх реалізації та існування в різних суспільствах[3]. Теорія міжнародних відносинПредметом теорії міжнародних відносин є система міжнародних відносин, природа війн, проблеми національної та світової політики, мирного співіснування держав з різним соціальним устроєм. Тут можна відокремити такі напрями досліджень, як геополітика, зовнішня політика, міжнародне право, діяльність міжнародних та міждержавних організацій[3]. Практична політологіяПолітична праксеологія або практична політологія здійснює прикладні та порівняльні дослідження в контексті конкретних політичних технологій, специфіку політичного маркетингу та менеджменту в різних суспільно-історичних умовах, проблеми ухвалення оптимальних управлінських рішень (законодавчих, урядових, судових), підвищення ефективності їх реалізації[3]. Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
