Поліщук Сергій Володимирович

Поліщук Сергій Володимирович
Поліщук Сергій Володимирович
Народився	14 жовтня 1973 (51 рік) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Посада	народний депутат України
	; ; ;

Сергі́й Володи́мирович Поліщу́к (нар. 14 жовтня 1973(19731014), Київ, УРСР) — український політик, народний депутат України, 2006-2007, радник першого віце- прем’єра, 2006-2010 радник Міністра молоді і спорту, 2010-2014 радник Міністра фінансів.

Освіта

Київський економічний університет (1996), бакалавр з економіки, викладач економіки. 1997 магістр економіки
Державна податкова академія України 2006- 2011 магістр права

Трудова діяльність

Жовтень 1990 — липень 1991 — учень регулювальника радіоелектронної апаратури Київського заводу «Радіоприлад» ім. С. П. Корольова.
Вересень 1992 — червень 1996 — студент Київського державного економічного університету.
Серпень — листопад 1996 — інженер відділу інвестицій в дирекції будівництва Мужіївського державного золото-поліметалевого комбінату.
Лютий 2000 — травень 2004 — директор ТОВ «СоюзВС».
Червень 2004 — квітень 2006 — директор, заступник директора ТОВ «КАС».
Жовтень 2007 — січень 2008 — заступник голови правління НАК «Нафтогаз України».

Політика

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 23 листопада 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 117 в списку. На час виборів: заступник директора ТОВ «КАС» (м. Київ), безпартійний. Член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006), Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з червня 2007), голова підкомітету з питань нафтової промисловості і нафтопродуктозабезпечення.

До початку повномасштабного вторгнення РФ Сергій регулярно відвідував Москву для участі в ефірах російської пропагандистки Ольги Скабєєвої. В етерах підтримував політику Кремля, заперечував існування України, поширював російські наративи^[2].