Попугаєв Олексій Григорович
Олексій Григорович Попугаєв (1924—1943) — радянський військовослужбовець. Учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Гвардії молодший сержант. БіографіяОлексій Григорович Попугаєв народився 15 січня 1924 року в селі Розсипне, нині Троїцького району Луганської області, в селянській родині. Росіянин. Закінчив 9 класів школи. У жовтні 1941 року Лозово-Олександрівським районним військкоматом Ворошиловградської області О.Г. Попугаєв призваний до лав Робітничо-селянської Червоної армії. Закінчив школу молодших командирів, опанував військову спеціальність мінометника. В боях з німецько-фашистськими загарбниками молодший сержант О.Г. Попугаєв з 16 січня 1942 року на Західному фронті на посаді командира розрахунку 82-міліметрового міномета 32-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії 49-ї армії. Бойове хрещення прийняв на річці Угра, брав участь у боях за селище Сабельниково. З 20 січня 1942 року 12-та гвардійська стрілецька дивізія була перекинута під Сухиничі, де вела бої в складі 10-ї та 16-ї (з кінця березня 1942 року) армій Західного фронту. До весни 1943 року Олексій Григорович брав участь у наступальних і оборонних боях у Калузькій області на жиздринському напрямку. Наприкінці березня 1943 року 12-та гвардійська стрілецька дивізія передана до складу 61-ї армії щойно сформованого Брянського фронту і зайняла оборону на південь Бельова. З 12 липня 1942 року гвардії молодший сержант О.Г. Попугаєв брав участь у Орловській операції Курської битви. При прориві ворожої оборони на болховському напрямку в районі сіл Пальчикова і Хом'якова і в наступних боях за звільнення Орловської області діяв сміливо і рішуче. Ведучи ураганний вогонь зі свого міномета, він сприяв відображенню декількох контратак противника, знищивши до 50 солдатів і офіцерів вермахту. В ході наступу О.Г. Попугаєв перебував на відкритій позиції в бойових порядках піхоти під безперервним вогнем противника, але жодного разу не залишив свого місця у міномета. 15 серпня 1943 року 61-а армія виведена в резерв Ставки Верховного Головнокомандування і 7 вересня 1943 року передана Центральному фронту. За цей час гвардії молодший сержант О.Г. Попугаєв, який вже став одним із ветеранів 32-го гвардійського стрілецького полку, на комсомольських зборах обраний комсомольським організатором одного зі стрілецьких батальйонів. У ході Черігівсько-Прип'ятської операції комсорг Попугаєв завжди перебував у перших рядах наступаючого батальйону, надихаючи його бійців особистим прикладом. Олексій Григорович брав участь у форсуванні Десни, звільненні села Любеч. Особливо відзначився при форсуванні річки Дніпро. В ніч з 28 на 29 вересня 1943 року гвардії молодший сержант О.Г. Попугаєв на підручному засобі одним з перших у підрозділі подолав водний кордон біля села Глушець Гомельської області Білоруської РСР. При захопленні плацдарму гранатою придушив німецький ДЗОТ. У запеклій рукопашній сутичці, вміло діючи багнетом і прикладом, знищив понад 35 ворожих солдатів і офіцерів. Надалі брав участь у відбитті численних контратак противника на захопленому плацдармі. 2 жовтня 1943 року, виконуючи завдання командування з розвідки переднього краю німецької оборони і виявлення ворожих вогневих точок, гвардії молодший сержант О.Г. Попугаєв загинув. Звання Героя Радянського Союзу йому присвоєно указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року посмертно[1]. Спочатку був похований у братській могилі на правому березі Дніпра за півтора кілометрах від села Власенки. У 1949 році його останки перепоховані у братській могилі в селі Маложин Брагінського району Гомельської області Білорусі. Нагороди
Пам'ять
Примітки
Література
Документи
Посилання
|
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
