Посухів (Тернопільський район)
    Посу́хів — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району[1]. До Посухова приєднано хутори Волосів та Зелений (Ґрюнфельдівка). ГеографіяУ селі є вулиці[2]: Бережанська, Шевченка (колишня Ковпака), Кульчицької, Пушкіна, Стефаника та Шашкевича. КліматДля села характерний помірно континентальний клімат. Посухів розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Історія Село Посухів росташоване на Опіллі (територія, яка входить ло Галичини). Воно знаходьться в долині, яку оточують невисокі гори (до 500 м.) вкриті хвойними, дубовими, буковими та мішаними лісами. Етнічний народ який проживає на цій території називається - ополянами. Ополяни - це один із видів гуцульського народу, адже гуцульський етнос поділяється на: гуцулів, бойків, покутян і ополян.[джерело?] Через село протікає річка Золота Липа. Назва села Посухів походить, ймовірно, від слова "посуха". Є така легенда, що колись на території села було величезне озеро, яке з часом почало висихати, а на осушених містях люди почали селитись. Перша писемна згадка — 7 квітня 1438 року[3]. У 1438 році Посухів, разом із Заваловом, перебував у власності Станислава Завиші, молодшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас. Рід Станислава був пізніше названий Завалівським, про що йдеться й у люстрації короля польського Казимира Ягеллонського[4]. Згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[5]. 1626 року внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[6]. Під час 1-ї світової війни спалене. У 1909–1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці. Діяли «Просвіта» та інші українські товариства, кооператив. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади[7]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району[8]. НаселенняНаселення — 650 осіб (2007). Дворів — 181[9]. За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]: МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
 Пам'яткидві церкви святого Архістратига Михаїла (1928, кам'яна, ПЦУ; 2010, кам'яна, УГКЦ), «фігура» Матері Божої. Зберігся цвинтар Українських Січових Стрільців (1916), де поховано 70 усусусів і 2 турецькі вояки, споруджено пам'ятник УСС (1994). У 2021 році розпочалися реставраційні роботи кам'яного муру довкола муру.[12][13] На горі Лисоня у серпні 2006 року освятили каплицю у пам'ять про героїчні бої Українських Січових Стрільців. Споруджено памʼятний хрест на честь скасування панщини (1848) та памʼятний хрест на славу Божу (1873).
Поблизу села є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Панські джерела». Соціальна сфераПрацюють загальноосвітня школа I ступеня, клуб, бібліотека, ФАП. Військовий меморіалВідомі людиНародилисяТомаєр Андрій-український військовик,учасник російсько- Української війни(загинув).
ПрацювалиПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
