Потикевич-Заболотна Марія Василівна
  Марія Василівна Потикевич-Заболотна (1 травня 1924, с. Оришківці, нині Тернопільська область — 29 січня 2007, м. Чортків, Тернопільська область) — учасниця національно-визвольних змагань, медсестра УПА, політв'язень, поетеса. Син пані Марії — український актор, громадський та релігійний діяч Володимир Заболотний. ЖиттєписДитинствоМарія Потикевич народилася в учительській родині. Виховувалася спочатку старшою сестрою Євою, потім — дядьком Онуфрієм та його дружиною Марією, бо батьки передчасно померли. Навчалася в початковій школі с. Оришківці, згодом — у Чортківській гімназії. У 1940 р. втекла з дому до Львова шукати тітку Єву. ЮністьУ липні 1941 року у Львові вступила в юнацьку організацію ОУН, склавши присягу. Познайомилася із студентом Львівського політехнічного інституту Володимиром Чайківським із с.Підлисся, у якого закохалася. У січні 1943 із телеграми дізналася, що німцями та поляками вбитий її коханий під час виконання завдання ОУН. Звістку розділила із Грицем Дулином і Володимиром Заболотним — товаришами Чайківського по підпільній роботі. Діяльність в УПАЗакінчила курси медсестер і під час окупації німцями Львова 1942 року пішла на Волинь в УПА з групою повстанців. У підпіллі Марію називали «Василихою», «Монашкою» або «Марусею»[1]. Перебувала у відділі «Енея», працювала у похідному шпиталі, який розміщувався на возі. Вона надавала першу медичну допомогу пораненим, була зв'язковою. У 1944 була в санітарній частині на околицях Рівного. 25 березня 1946 року заарештували в потягу, коли їхала зі Львова в Рівне[2], в вагоні знайшли зброю. Півтора року перебувала у Рівненській, Львівській, Чортківській в'язницях. Уночі 10 серпня 1947 року через увесь Львів босоніж повели на станцію. Повантажили в товарні вагони і повезли до Сибіру. Засудили Марію до 10 років таборів у Комі АРСР і 5 років позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. Відбуває заслання у таборі «Сельськохозяйственный ОЛП № 1 (оздоровительный пункт)» в Ухті під номером 222 1ч., корчуючи пеньки, працюючи у цеху швейної майстерні, у лікарні. ШлюбПісля звільнення у 1956-му вийшла заміж за політв'язня Володимира Заболотного з Бердо (околиця Чорткова), який помер у 1988. 21 березня 1956 народила дочку Стефанію, з якою і повернулася в Україну. Згодом народила ще двох дітей. Життя у вільній УкраїніДо виходу на пенсію пані Марія працювала у Чортківській районній лікарні дитячою медсестрою. Очолювала місцеву спілку політв'язнів та репресованих, була активною учасницею Конгресу українських націоналістів, видала кілька поетичних книжок. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Знято заборону переписки з колишніми політв'язнями. Друзі передали збережені вірші та пісні, написані поетесою в таборах Ухти, Воркути. Померла Марія Потикевич-Заболотна на 83-му році життя у Чорткові[3]. Поховали учасницю збройної боротьби за Українську державу на Чортківському кладовищі. Творча діяльністьСвої твори, написані в Ухті та Воркуті, називала «тюремними», «таборовими»[4]
Громадянська лірика: «Політичні в'язні», «Дорога додому», «Держави ми не мали, лиш ярмо», «Герої України», «Крути», «День незалежності», «Україна» та інші. Багато віршів покладені на музику:
Пише також вірші-молитви, колискові, пісні. Видання, публікації
Вшанування пам'яті1 травня 2024 року відбулося спецпогашення конверта з маркою, присвячених столітньому ювілею М.Потикевич-Заболотної, випущеної «Козацькою поштою» (м. Львів) в рамках проєкту «Пластова пошта Станиці Чортків»[8], Див. такожПримітки
Джерела
Посилання |
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
