Природно-заповідний фонд (ПЗФ) міста Києва — сукупність природохоронних територій різних категорій, створених для збереження природи столиці України — Києва.
Станом на 2024 р. на території Києва функціонує один національний природний парк, 1 заказник, 1 пам'ятка природи, 3 ботанічних сади, 1 дендрологічний парк, 1 зоопарк та 9 парків садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Система об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення включає 4 регіональних ландшафтних парки, 44 заказники, 155 пам'яток природи та 13 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 1 дендропарк місцевого значення[1].
Історія природно-заповідної справи у Києві
У 1893 р. київський рибовод Іван Никифорович Фалєєв створює Київський відділ Російського товариства рибоводства та риболовства і в цьому ж році добивається взяття під охорону Товариством відомого київського нерестовища — озерного урочища Конча-Заспа під Києвом. Цей природний об'єкт став першим у Києві і хронологічно четвертим заповідним об'єктом на сучасній території України. Завдяки зусиллям І. Н. Фалєєва територія Конча-Заспи охоронялася товариством до 1917 р.
Трохи пізніше завдяки О. А. Янаті, І. Н. Фалєєву та іншим було прийняте рішення НКЗ УРСР від 29 грудня 1921 р.: «Учитывая громадное значение озера „Конча-Глушец“, протоки „Лящивка“, урочища „Заспа“ Хотовской волости Киевского уезда, как места нереста ряда пород рыб среднего течения Днепра, признать указанные угодья с прилегающей к ним землей (лугами) в количестве 150 десятин государственным рыбным заповедником». В 1931 р. Конча-Заспа стала державним заповідником. У 1934 р. заповідник ліквідують.
У 1960 р. парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення оголошено Володимирську гірку, Маріїнський парк та Голосіївський парк ім. М. Т. Рильського.
У 1972 р. створено парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення: «Голосіївський ліс», «Феофанія», «Сирецький гай», «Нивки» (східна частина), «Святошинський лісопарк» та «Пуща-Водицький лісопарк», пам'ятки природи місцевого значення — «Золотоворітський сквер», «бульвар Тараса Шевченка», «Віковий дуб» на вул. Суворова, «Вікові дуби і липи» в провулку Делегатський, «Вікові дуби, липи і каштани» по вул. Вишгородська, 45, «Вікова липа» біля Історичного музею, «Вікові дуби» біля кінотеатру Шевченка, «Вікові липи та каштани» у Києво-Печерській Лаврі, «Вікові липи, ясени і каштани» по вул. Володимирська та «Віковий каштан» по вул. Китаївська, 15. Цього ж року створено парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення: «Парк ім. Т. Шевченка», «Кирилівський гай», «Аскольдова могила», «Міський сад», «Березовий гай», парк «Нивки» (західна частина), «Хрещатий», «Парк ім. Пушкіна», «Парк Політехнічного інституту», «Вічної слави» та «Парк Кинь Грусть». У 1978 р. створено низку заказників місцевого значення на території Дарницького лісопаркового господарства: «Березовий гай», «Біла діброва», «Рибне», а також Святошинського лісопаркового господарства — «Межигірське», лісопаркового господарства «Конча-Заспа» — «Дачне». 1979 р. взято під охорону створенням ботанічної пам'ятки природи загальнодержавного значення цінне Романівське болото на території Святошинського лісопаркового господарства.
1983 р. оголошено ботанічними садами загальнодержавного значення сучасні Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України, ботанічний сад ім. академіка О. В. Фоміна КНУ, Сирецький дендропарк оголошено дендрологічним парком загальнодержавного значення, а київський зоопарк набув статусу зоопарку загальнодержавного значення. У 1989 р. завдяки зусиллям науковців та громадськості, було створено один з найцінніших заказників Києва — ботанічний заказник загальнодержавного значення «Лісники», а також надано статус ботанічного саду загальнодержавного значення сучасному ботанічному саду НУБіП України.
З 1990-х рр. найбільшу роль у розбудові мережі об'єктів природно-заповідного фонду Києва відіграє Київський еколого-культурний центр. За його ініціативою при підтримці Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Держуправління екології в м. Києві було створено низку об'єктів ПЗФ. Зокрема, рішеннями Київради від 1994, 1997, 1999 та 2001 рр. було взято під охорону низку вікових дерев. Було також створено регіональний ландшафтний парк «Лиса гора» (1994 р.), іхтіологічний заказник місцевого значення «озеро Вербне» (1994 р.), ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Лісове урочище Крістерів» (1997 р.), ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Природний об'єкт цілини» (1997 р.), зоологічний заказник місцевого значення «острови Ольжин і Козачий» (1999 р.), ландшафтний заказник місцевого значення «Жуків острів» (1999 р.), загальнозоологічний заказник місцевого значення Урочище «Бобровня» (1999 р.), ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Дендропарк ім. Богомольця» (1999 р.), гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення «Святе цілюще джерело» у Голосієві, «Два водних джерела» у Феофанії та «Виток річки Либідь» (1999 р.), ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Верхнє озеро-ставок з Китаївського каскаду» (1999 р.), ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Крістерова гірка» (2001 р.), заказники місцевого значення «Пуща-Водиця» та «Річка Любка» (2002 р.), ландшафтний заказник місцевого значення «Муромець-Лопуховате» (2002 р.), комплексну пам'ятку природи місцевого значення «Природне русло р. Либідь» (2002 р.), пам'ятку природи «Дубовий гай з природною водоймою» (2002 р.), заказник «Пляхова» (2003 р.), лісовий заказник місцевого значення «Межигірсько-Пуща-Водицький» (2005 р.), комплексну пам'ятку природи місцевого значення «Дніпрові кручі» (2007 р.), комплексну пам'ятку природи місцевого значення «Літописні гори» (2007 р.), комплексну пам'ятку природи місцевого значення «Замкова гора» (2007 р.). Отримали охоронний статус близько 200 вікових дерев, серед яких 900-річний «Дуб Грюнвальда» та 600-річний «Дуб на Синій воді», ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Сосна Нестерова» та багато інших.
Також спеціалістами КЕКЦ та Київського національного університету ім. Т. Шевченка підготовано низку зведень та рекомендацій відносно природно-заповідного фонду.
Об'єкти ПЗФ в цей час створювалися і з ініціативи інших організацій. У 1994 р. створено також регіональний ландшафтний парк «Партизанської слави». У 1997 р. створений «Ландшафтний заказник місцевого значення на лівому березі озера Конча» як буферна зона для резиденції президента. У 2017 р. оголошено ландшафтний заказник місцевого значення «Радунка».
З ініціативи активіста «Спілки порятунку Голосієва» М. Ю. Михалка у 2003 р. створено регіональний ландшафтний парк «Голосіївський». А 27 серпня 2007 р. зусиллями того ж М. Ю. Михалка Указом Президента України № 794/2007 був створений національний природний парк «Голосіївський». Це перший національний парк, створений у Києві. 1 травня 2014 р. він був розширений більш ніж в два рази.
Активну участь у створенні нових об'єктів природно-заповідного фонду відіграють мешканці Києва, Управління екології та природних ресурсів КМДА і депутати Київської міськради. Зокрема, після тривалої перерви у створенні нових площадних об'єктів природно-заповідного фонду у Києві у 2017 р. створено ландшафтний заказник місцевого значення «Радунка», у 2018 р. створено парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк Кіото».
В 2019—2023 рр. завдяки співпраці Київського еколого-культурного центру з екологічною комісією Київради створено ландшафтні заказники місцевого значення: «Труханів острів» (2019 р.), «Осокорківські луки» (2019 р.), «Озеро Тягле» (2019 р.), «Золотий ліс Пуща-Водиці» (2020 р.), «Яр пролісок» (2020 р.), «Озеро Редькино» (2020 р.), «Затока Наталка» (2020 р.), «Церковщина» (2020 р.), «Деснянські луки» (2020 р.), «Багринова гора» (2020 р.), «Долина річки Коноплянка» (2020 р.), «Червонохуторські озера» (2020 р.), «Бабин яр» (2020 р.), «Гора Щекавиця» (2020 р.), «Совська балка» (2020 р.), «Конча-Заспа» (2020 р.), «Зелена мрія» (2020 р.), «Дарничанка» (2021 р.), «Вовча гора» (2021 р.), «Зелений гай» (2021 р.), «Став Кулик» (2021 р.), а також комплексні пам'ятки природи місцевого значення: «Зелена діброва» (2020 р.), «Реп'яхів яр» (2020 р.), «Витоки річки Нивки» (2020 р.) та ботанічні пам'ятки природи місцевого значення «Три дуби» (2020 р.), «Реп'яхів яр» (2020 р.), Дуби — Голосіївські велетні» (2020 р.), «Дуб Петра Могили», «Самбурські дуби», «Дуб ополченський», «Дуб Тотлебена», «Дуб Григорія Кожевнікова» (усі - 2020 р.), «Катальпа красуня» (2021 р.), «Дуб красень» (2021 р.), «Квітковий рай» (Дарницьке ЛПГ, 2021 р.), «Вікові сосни» (2021 р.).
Робота з розбудови природно-заповідного фонду столиці не припинилася навіть в умовах Російської агресії проти України в 2022 р. Завдяки зусиллям КЕКЦ та громадських активістів створено ландшафтні заказники «Озеро Малинівка» (2022 р.), «Протасів Яр» (2022 р.), «Озеро Заплавне» (2022 р.), «Озеро Алмазне» (2022 р.), «Совська Пронька» (2022 р.), «Броварський ліс» (2023 р.). У 2022-2023 р. завдяки ініціативі КЕКЦ створено зоологічну пам’ятку природи місцевого значення «Гай хижих птахів» та ботанічні пам'ятки природи: «Райська яблуня», «Тис ягідний», «Квіткова», «Заплава орхідей», «Броварська пуща», «Сонячна», «Зозулин яр» та «Гронянка»[1];
Розширення природно-заповідного фонду м. Києва як і України загалом стикається з великим колом проблем, пов'язаних переважно з небажанням землевласників погоджувати клопотання щодо створення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Окрім суто комерційних міркувань, однією з причин такої ситуації є все ще низький рівень обізнаності киян у екологічних питаннях міста. Зокрема, люди не знають, що в Києві ще є чимало куточків, де збереглася природа, не знають, де розташовані існуючі заповідні об'єкти, не усвідомлюють наслідків знищення як існуючих так і перспективних заповідних об'єктів внаслідок варварської забудови. Ситуація, безумовно, змінилася на краще навіть у порівнянні з початком 2000-х років, проте у київських природоохоронців та громадськості все ще дуже багато роботи[2].
Перспективи розширення природно-заповідного фонду Києва
Існуючої системи ПЗФ у м. Києві явно недостатньо. Охоронцями природи обґрунтовано на створення нових об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення ще більше 20 вікових дерев та близько 70 київських природних урочищ. Серед них Троєщинські та Осокорківські луки, Горбачиха, Долобецький острів, найцінніші ділянки Труханового острова: район озера Бабине та півострів Лісовий, урочище Покал — півострів Гострий, Обсерваторна гірка, залишки долини р. Дарничанка, Протасів Яр, гора Ліпинка, Надподільські гори та ін[5].
