Назва «Конча-Заспа» вживається з початку 20 ст. У ній поєдналися назви урочищаКонча (вперше згадане 1799) і хутораЗаспа (вперше згаданий 1800). Існують також однойменні озера.
Обидві складові назви походять від місцевих діалектних слів: заспа — пересипані мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча — їхня кінцева частина, край (пов'язана, імовірно, з численними затоками Дніпра та іншими водоймами, розташованими в Конча-3аспі).
За народною етимологією, назва місцевості походить від польського війська, яке нібито залягло тут на привал і поснуло, а потім вартові гучно вигукували при наближенні супротивника: «Кінчай спати!».
Вперше ця місцевість згадується як Конча або Глушець у XVI столітті, а в 1607 році озеро та урочище Заспа фігурують як володіння Видубицького монастиря. У 1772 році Конча зафіксована як урочище в Трипільському бору (від розташованого неподалік с. Трипілля). У XIX столітті фігурують хутір та озеро в урочищі Заспа, що належали Софіївському монастирю (в 1919 році озеро Заспа націоналізовано).
У дорадянські часи ці землі належали Видубицькому і Введенському монастирям, частково — російській царській родині.
На території Конча-Заспи розташовані санаторії «Конча-Заспа», «Жовтень», «Пролісок», спортивна база футбольного клубу «Динамо» (Київ), державні дачі колишніх урядовців, державних діячів, першого та другого президентів України.[3]
Є екологічно чистою зоною завдяки рясним лісовим насадженням.
