Пророцтва Мерліна

**Пророцтва Мерліна**
Пророцтва Мерліна
лат. Prophetiæ Merlini
	Мерлін пророчить Вортіґерну
Жанр	пророцтва
Форма	проза
Тема	Merlin's propheciesd і Мерлін
Автор	Джефрі Монмутський
Мова	латинська
Написано	XII ст.

Пророцтва Мерліна (лат. Prophetiæ Merlini) — праця Джефрі Монмутського, що була в обігу, як libellus (невеликий твір), між 1130–1135 рр.^[1]^[2] Інша назва — Libellus Merlini («Книжечка Мерліна»).

Праця містить низку пророцтв легендарного чаклуна Мерліна, фантастичне життя якого було широко розроблене самим Джефрі. «Пророцтва Мерліна» передували більшій праці Джефрі Монмутського, а саме його «Історії королів Британії». Пізніше, «Пророцтва…» були вміщені як VII книга «Історії…»,^[3] однак, маючи велику вагу, праця також існувала самостійно. Як казав сам Джефрі, саме Александер Лінкольський підштовхнув його до окремого видання цієї частини більшої роботи.^[4]

Підґрунтя

«Пророцтва...» певним чином були зумовлені працею Гільда «Про занепад та завоювання Британії» (De Excidio et Conquestu Britanniæ).^[5] Від Гільда та Неннія, Джефрі запозичив образ Амвросія Авреліана, адже у вступі, Мерлін фігурує під іменем Мерлін Амвросій (автор навмисне робить таку плутанину між Мерліном та Амвросієм).^[6]

Коли «Історія» широко перекладалася як «Роман про Брута», матеріалом про пророцтва Мерліна нехтували. Їх читали латиною, але для французьких читачів, а потім і англійських, вони замінювалися іншим політичним пророцтвом.^[7]

Ця праця не тільки започаткувала Мерліна як персонажа артуріанських легенд, але й створила такий жанр, як пророцтво. Був створений виразний англійський стиль політичного пророцтва,що його називали «Гальфрідянським», де тварини символізували певних політичних осіб.^[8] Політичні пророцтва такої форми тримали свою популярність щонайменше протягом 400 років, а образ Мерліна-провидця широко ототожнювався з ними.^[9]

Зміст

У вступній частині, Вортінґерн просить Амброзія (Мерліна) розтлумачити йому його видіння, у якому білий та червоний дракон міряються силами. Мерлін відповідає, що Червоний Дракон символізує британців, а білий Дракон — саксів. Сакси переможуть. Довгий пророцький ряд, що стосується в основному воєн, є кістяком твору.^[6] Левова частка пророцтв можуть бути встановлинеми — наприклад, катастрофа Білого Корабля (1120), смерть Вільгельма Аделіна (син Генріха 1).^[10]

Примітки

↑ Helen Fulton (1 лютого 2012). A Companion to Arthurian Literature. John Wiley & Sons. с. 98. ISBN 978-0-470-67237-2. Процитовано 9 травня 2012.
↑ Christopher Harper-Bill; Elisabeth Van Houts (2007). A Companion to the Anglo-Norman World. Boydell & Brewer Ltd. с. 200–. ISBN 978-1-84383-341-3. Процитовано 9 травня 2012.
↑ Laura C. Lambdin; Robert T. Lambdin (2008). Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 30. ISBN 978-0-313-34682-8. Процитовано 9 травня 2012.
↑ James L. Kugel (1990). Poetry and Prophecy: The Beginnings of a Literary Tradition. Cornell University Press. с. 151. ISBN 978-0-8014-9568-7. Процитовано 9 травня 2012.
↑ Richard Barber (18 березня 1999). Arthurian Literature. Boydell & Brewer Ltd. с. 155. ISBN 978-0-85991-163-4. Процитовано 9 травня 2012.
↑ ^а ^б Libellus Merlini in Lewis Spence, A Dictionary of Medieval Romance and Romance Writers (1913), pp. 222–3; archive.org.
↑ Lesley Ann Coote (2000). Prophecy and Public Affairs in Later Medieval England. Boydell & Brewer. с. 101. ISBN 978-1-903153-03-1. Процитовано 9 травня 2012.
↑ Rupert Taylor, The Political Prophecy in England (1911), pp. 4–5;archive.org.
↑ Bart Van Es (5 грудня 2002). Spenser's Forms of History. Oxford University Press. с. 12. ISBN 978-0-19-924970-1. Процитовано 9 травня 2012.
↑ Geoffrey of Monmouth . Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co. 1885–1900.

[Fulton2012-1] Helen Fulton (1 лютого 2012). A Companion to Arthurian Literature. John Wiley & Sons. с. 98. ISBN 978-0-470-67237-2. Процитовано 9 травня 2012.

[Harper-BillHouts2007-2] Christopher Harper-Bill; Elisabeth Van Houts (2007). A Companion to the Anglo-Norman World. Boydell & Brewer Ltd. с. 200–. ISBN 978-1-84383-341-3. Процитовано 9 травня 2012.

[LambdinLambdin2008-3] Laura C. Lambdin; Robert T. Lambdin (2008). Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 30. ISBN 978-0-313-34682-8. Процитовано 9 травня 2012.

[Kugel1990-4] James L. Kugel (1990). Poetry and Prophecy: The Beginnings of a Literary Tradition. Cornell University Press. с. 151. ISBN 978-0-8014-9568-7. Процитовано 9 травня 2012.

[Barber1999-5] Richard Barber (18 березня 1999). Arthurian Literature. Boydell & Brewer Ltd. с. 155. ISBN 978-0-85991-163-4. Процитовано 9 травня 2012.

[Spence-6] а ^б Libellus Merlini in Lewis Spence, A Dictionary of Medieval Romance and Romance Writers (1913), pp. 222–3; archive.org.

[7] Lesley Ann Coote (2000). Prophecy and Public Affairs in Later Medieval England. Boydell & Brewer. с. 101. ISBN 978-1-903153-03-1. Процитовано 9 травня 2012.

[8] Rupert Taylor, The Political Prophecy in England (1911), pp. 4–5;archive.org.

[Es2002-9] Bart Van Es (5 грудня 2002). Spenser's Forms of History. Oxford University Press. с. 12. ISBN 978-0-19-924970-1. Процитовано 9 травня 2012.

[10] Geoffrey of Monmouth . Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co. 1885–1900.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

Пророцтва Мерліна

Підґрунтя

Зміст

Примітки

Portal di Ensiklopedia Dunia