Проскура Ольга Василівна
Ольга Василівна Проскура (31 травня 1904, Київ — 2 травня 1978, Київ) — український радянський лікар-уролог, доктор медичних наук (з 1959 року), заслужений діяч науки УРСР. БіографіяНародилася 18 (31 травня) 1904 в Києві. У 1928 році закінчила Київський медичний інститут. У 1953—1969 роках — завідувач кафедрою урології, з 1961 року — професор Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1958 році захистила докторську дисертацію на тему: «Раціональні методи хірургічного лікування міхурово-піхвових нориць». Учениця професора А. А. Чайки[1]. Протягом багатьох років була Головним урологом Міністерства охорони здоров'я УРСР. Померла в Києві 2 травня 1978 року. Похована разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 2). Родина
Наукова діяльністьАвтор 120 наукових робіт. Основні праці присвячені питанням пластичної урології при травмах сечових органів та їх виродливостях, сечокам'яної хвороби, вивченню змін функцій органів та вдосконаленню оперативної техніки і консервативних методів лікування при нефролітіазі. Учні — професори П. М. Федорченко, Є. Я. Баран, І. Ф. Юнда. ВідзнакиНагороджена орденом «Знак Пошани», медалями. Заслужений діяч науки УРСР (з 1968 року). Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia