Протиповітряна оборона України
В Україні, до 2004 року, завдання протиповітряної оборони виконували Війська́ протипові́тряної оборо́ни України — вид збройних сил. З 2004 року протиповітряну оборону України здійснюють Повітряні сили Збройних сил України. Загалом, на теренах України було розташовано[коли?] приблизно 10 зенітно-ракетних формувань, на озброєння яких перебували до 50 зенітно-ракетних комплексів і сотні ракет різної дальності. Зенітно-ракетні комплекси С-200[1] з радіусом ураження приблизно 250 кілометрів створювали перекривні між собою зони й повністю захищали землі України — стояли на чергуванні до 2012 року[2]. В такий же спосіб були розташовані бази літаків-винищувачів, межі їхньої дії складають декілька сотень кілометрів і вони також прикривали всю територію держави. Окремі міста, промислові і стратегічні об'єкти додатково охороняли зенітно-ракетні комплекси меншого радіусу дії: С-125, «Бук», «Оса»[3], С-300, зенітний гарматний-ракетний комплекс «Тунгуска»[4][5]. Станом на 2020-ті роки, Україна мала сьомі за розміром військово-повітряні сили у Європі, але більшу частину її повітряного флоту складали вже застарілі літаки радянського виробництва. Також використовувались декілька осучаснених (нові прицільні й навігаційні системи та ракети) варіантів винищувачів Су-27 та МіГ-29, однак, більшість запчастин, потрібних для глибокого їх оновлення, вироблялись на російських заводах і стали недоступними з початком російсько-української війни з 2014 року. За словами тодішнього командувача ПС ЗСУ генерал-полковника Сергія Дроздова, після останнього удосконалення більшості військових літаків України залишилося ще 10–15 років застосування, отже питання переходу на сучасну військову техніку необхідно було розв'язати не пізніше 2035 року. З 2018 року Повітряні сили ЗСУ вивчали можливості заміни радянських літаків на західні. 20 травня 2020 року Командування Повітряних сил ЗСУ опублікувало Візію щодо раціональних шляхів розвитку виду військ, в якій було визначено потреби в заміні радянських літаків на західні та уніфікації. Перша фаза передбачала протягом 2023—2025 закупити 6—12 нових літаків і випробувати їх. Друга фаза передбачала протягом 2025—2035 замінити основний парк літаків. На роль багатоцільового винищувача розглядались літаки 4++ покоління Saab JAS-39E/F Gripen та F-16 Block 70/72. Крім цього, там містились плани щодо заміни навчальних L-39 на інші літаки, уніфікація парку військових транспортних літаків, придбання ЗРК NASAMS та оновлення радіотехнічної складової. Станом на червень 2021 року розглядались Saab JAS-39E/F Gripen, F-16 Block 70/72, F-15EX, а Франція також пропонувала придбання Dassault Rafale[6]. 2014—2022У травні 2016 року було проведено кінцевий етап державних випробувань АСК «Ореанда». Рішення державної комісії, до складу якої входило понад 100 військових фахівців, було схвальним, тож станом на вересень 2018 року, новітні мобільні автоматизовані системи керування (АСК) силами та засобами авіації, протиповітряної оборони ЗСУ «Ореанда», були взяті на озброєння.[7] У квітні 2017 року українське підприємство КП «НВК „Іскра“» показало нову РЛС МР-18 (MR-18), яка здатна виявляти й супроводжувати повітряні об'єкти, навіть малопомітні, зокрема із впливом природних та створених активних і пасивних завад.[8] Станом на 2018 рік, Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» уперше в Україні, розробило нове сумішеве тверде ракетне паливо з поліпшеними властивостями (такими технологіями володіє декілька країн у світі),[9] для відновлення застарілих ракет від радянських ЗРК «Бук-М1» та виготовлення нових. Завдяки новим порохам і деяким змінам у програмному забезпеченні ракет, їхня швидкість і дальність польоту може суттєво збільшитися.[10] До того ж в Україні до 2019 року розроблено надсучасні, цілком твердотілові радари для раннього відстеження повітряних цілей противника[які?]. Ця РЛС здатна виявляти цілі, які залишаються невидимими на інших смугах частот. Водночас, робота таких радарів однаково ефективна за різних погодних умов. Вадою попередніх радіолокаторів перед радаром ультракоротких хвиль, була низька точність визначення цілі. У новому радарі ця хиба успішно вирішується за допомогою новітніх способів обробки сигналів і координат. Отже, новітній радар здатний забезпечити точне націлювання для союзних систем ППО. Разом з тим, ця РЛС залишається майже невразливою для протирадіолокаційних ракет.[11] У липні 2020 року Державне бюро розслідувань (ДБР) вилучило клістрони російського виробництва, потрібні для роботи систем наведення зенітних ракетних комплексів на ціль, у трьох бригадах Повітряних сил України (Хмельниччина, Одещина, Херсонщина)[12]. Вже узимку 2021 року «Укроборонпром» повідомив, що вітчизняний завод «Генератор» опанував поглиблене відновлення клістронів КІУ-43 для зенітних ракетних систем С-300ПТ/ПС (розробки велися з 2016 року)[13]. У червні 2022 року суд повернув оборонному підприємству ці високотехнологічні прилади, які не виготовляються в Україні та є однією з основних складових зенітно-ракетних комплексів, для відновлення роботи ЗРК[14]. Відомо, що у липні 2021 року 41-й навчально-тренувальний центр зенітних ракетних військ ПС ЗСУ отримав комплексний тренажер від ТОВ «Конструкторське бюро „Логіка“», для підготовки розрахунків зенітно-ракетних комплексів «Бук-М1», що дає змогу відпрацьовувати стрільбу по високоманевровим повітряним цілям на зразок сучасної балістичної ракети, або ж крилатої ракети. До цього часу для зенітно-ракетних комплексів «Бук-М1», спроможність ураження крилатих ракет противника не була «базовою»[15]. Водночас триває робота над створенням сучасних вітчизняних ЗРК. За словами генерального конструктора ДККБ «Луч» Олега Коростельова,
Під час роботи виставки «Зброя та безпека-2021» ДККБ «Луч» представило повнорозмірний макет уніфікованої модульної зенітної керованої ракети середньої дальності «Корал», котру створюють із 2016 року як основну багатоцільову ракету для наземних і корабельних ЗРК та Повітряних сил ЗСУ[1]. На початку лютого 2022 року, одним з українських науково-виробничих комплексів, було розпочато осучаснення станції пасивної радіотехнічної розвідки СПРР «Кольчуга»[16]. Конструкцію української «Кольчуги-М» було захищено 8 патентами та 12 технологічними ноу-хау. Найважливіше місце серед них посідає технологія мікроелектроніки, на основі якої виготовляється 96 збірок, що застосовуються в станції розвідки[17].
Російське вторгнення (з 2022 року)Завдяки тому, що українське командування знало про ймовірний час російського вторгнення в Україну, було вжито заходів для виведення українських засобів ППО з-під удару. У мить першого ракетного удару росіян вранці 24 лютого 2022 року, усі зенітно-ракетні підрозділи Повітряних Сил ЗСУ були відведені на запасні позиції. Однак частина техніки радіотехнічних військ усе-таки була пошкоджена, через що впродовж першого місяця війни, існували доволі великі «білі плями» на теренах України, які певний час не могли покривати наявні РЛС[19][20]. Також, попри навальну ракетну атаку ЗС РФ (напад крилатими ракетами «Калібр» було здійснено по всіх основних аеропортах і військових аеродромах), Повітряні сили ЗС України не зазнали помітних втрат у літаках, бо військові заздалегідь підняли свою авіацію в повітря. Водночас, сигнали повітряної тривоги заздалегідь не прозвучали — у переважній більшості українських міст (Львів, Харків, Миколаїв, тощо) оповіщення почало працювати вже наступного дня після нападу[21][22][23]. Початок злету російських військових літаків для удару по території України радіотехнічні війська ППО, побачили приблизно о 3-й ранку 24 лютого 2022 року, перші ворожі літаки перетнули кордон України о 4:55 ранку, а найперший ракетний удар було засвідчено вже о 5-й ранку 24 лютого 2022 року. Літаки, вертольоти, ракети летіли з напрямків тимчасово анексованого Криму, Чорного, Азовського морів, окупованих із 2014 року Луганська та Донецька, а також із території Білорусі.
За словами офіцера, хоча монітори, на яких відстежували становище в повітрі над Україною, 24 лютого були майже червоними від кількості ворожих літаків та крилатих ракет, безладу у військах не спостерігалося — знищувалося все, що бачили в небі[20]. Наприклад, під час оборони Києва українська ППО здобула своєрідне досягнення з кількості збитих літаків — 7 одиниць за 11 хвилин, і це була якраз остання насичена повітряна атака російських літаків на Київ[19]. За заявами українських повітряних сил, станом на 24 серпня 2022 року РФ втратила загалом 234 літаки, 199 вертольотів (водночас значну частину цієї авіатехніки, було знищено безпосередньо на аеродромах), 819 безпілотників оперативно-тактичного рівня, а з кінця квітня 2022 року, російська авіація взагалі більше не залітала на не захоплені терени України[24][25].  З 2022 року, особливо після початку російських обстрілів критичної інфраструктури, союзники почали надавати сучасні ЗРК, зокрема, MIM-104 Patriot, IRIS-T SL, NASAMS та інші. Це значно посилило протиповітряну та протиракетну оборону: зокрема, наявність новітніх ЗРК дозволила збивати балістичні «Іскандер» та «Кинджал», недоступні для ураження раніше.[26] Також з'явились спільні розробки засобів ППО, як FrankenSAM. Після початку масового застосування «Шахедів» росіянами, українські сили оборони наростили застосування тактики мобільних вогневих груп,[27] які виконують роль ППО малої дальності — до кількох кілометрів. Групи оснащені прожекторами, легкою зброєю, як кулемети, автоматичні гармати та ПЗРК, змонтованою на пікапах.[28] Мобільні вогневі групи збивають до половини російських безпілотників, що дозволяє заощаджувати вартісні зенітні ракети.[29][30][31]
Бойові застосункиДив. також
Зноски
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
