Проценко Степан Андрійович

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (листопад 2018)

Проценко Степан Андрійович
Народився	1880  Березівка, Березівська волость (Олександрійський повіт), Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	28 грудня 1954(1954-12-28)  Київ, Українська РСР, СРСР
Підданство	Російська імперія→ УРСР
Національність	українець
Діяльність	художник
Конфесія	православний
Рід	Проценки
Батько	Андрій Кирилович
Мати	Оксана Григорівна Карабут

Проценко Степан Андрійович (*24.03.1884, с. Керстичі (нині — Березівка), Братолюбівська вол., Олександрійський пов., Херсонська губ. — †28.12.1954, Київ) — український художник-портретист, реставратор монументального церковного живопису та ікон.

Протягом 4-х років навчався в майстерні архітектора Я. В. Паученка м. Єлисаветград, де згодом відпрацьовував навчання 5 років.

В 1902 р. закінчив вечірні курси Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища.

З 1903 по 1905 р.р. вчився в Київському художньому училищі, проживав на вул. Дорогожицькій в будинку генарала Федоровського. Під час навчання оформлював квартири заможних киян.

В 1914 р. був призваний в армію РІ в м. Одесу, де служив полковим художником. Після звільнення з військової служби за станом здоров'я він повернувся в Київ.

Через рік після смерті генерала Миколи Федоровича Федоровського в 1918 р. (людини, яка з першого дня Степана в Києві всіляко сприяла йому) виконав свою обіцянку не лишати його родину і одружився з вдовою генерала, яка була ровесницею Степана. В ті важкі часи подружжя жило в тому ж будинку, тільки в 2-х кімнатах, виховувало дітей — доньку Євгенію (від першого шлюбу з генералом) і сина — Володимира (1923 р.н.), який загинув на фронті в 1941-му.

В Києві Проценко С. А. тривалий час працював реставратором художніх розписів церков та соборів, брав участь у діяльності аматорів сцени, малював театральні декорації, виконував комічні ролі у виставах. Постійно працював над реставрацією старих образів (ікон).

Писав портрети. Відомі майстерно виконані портрети С. А. Проценка — батька професора-офтальмолога Володимира Петровича Філатова, писаря Боківської волості Колоса 1925 року написання (переданий онуком до Музею Історії Долинського району) та ін.

• Филатов В. П. Рассказ длиною в жизнь…/ Сост. Н. Коваленко. Одесса: Музейно-Выставочный Комплекс им. ак. В. П. Филатова. Одеса, 2011 — https://docplayer.ru/64797671-Duhovnyy-golod-chelovek-mozhet-utolit-tolko-cherez-dobrotvorchestvo-institut-glaznyh-bolezney-i-tkanevoy-terapii-im-ak-v-p.html [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Інгульський Степ, науковий збірник. ІІІ випуск. Київ, 2018. С. 6.
• О. О. Іванов. Велика перерва. Грозманівський хутір. Книга ІІ. Кривий Ріг, 2009. С. 15-16 — https://sites.google.com/site/librarydol/Home/znajomtes-nova-kniga-pro-nas-kraj-lise-v-elektronnomu-varianti [Архівовано 13 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• М. Колос. История возникновения с. Цибулевки. Рукопис. С. 7
• І. С. Проценко. Хай воскресне його ім'я // газета Долинські Новини, м. Долинська № від 15.03.1995
• Ю. Матіос. Їх єднало мистецтво // газета Наше місто і село, м. Кропивницький № 1 від 04.01.2018.
• І. Байдашевський. Картина Проценка // газета 24 канал, м. Кропивницький № від 13.06.2018
• В. Г. Маруценко. Подарунки Сердюка // газета Провінція, м. Долинська № від 06.06.2018
• Інвентаризація Лук'янівського кладовища\Державний історико-меморіальний Лук"янівський заповідник\, Київ 1991—1992 р.р.