Пушкарчук Алла Вікторівна

Пушкарчук Алла Вікторівна
Пушкарчук Алла Вікторівна;
Загальна інформація
Народження	18 листопада 1994; Сокіл, Рожищенський район, Волинська область, Україна
Смерть	25 квітня 2024 (29 років); Удачне, Покровський район, Донецька область, Україна; (внаслідок артилерійського обстрілу)
Поховання	Сокіл, Луцький район, Волинська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українка
Alma Mater	Київський національний університет культури і мистецтв, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Псевдо	«Рута»
Військова служба
Роки служби	2014 — 2018, 2022 — 2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	УДА; 58 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України; ; Російське вторгнення в Україну (з 2022) ; Битва за Київ; ; ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

А́лла Ві́кторівна Пушкарчу́к (нар. 18 листопада 1994, Сокіл, Рожищенський район, Волинська область, Україна — пом. 25 квітня 2024, Удачне, Покровський район, Донецька область, Україна) — українська журналістка, редакторка, театрознавиця, учасниця російсько-української війни.

Життєпис

Ранні роки

Народилася 18 листопада 1994 в селі Сокіл Рожищенського району Волинської області.

Навчалася у місцевій школі, з якої випустилася із золотою медаллю. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «видавнича справа та редагування» та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю «театрознавство» з відзнакою^[1].

Російсько-українська війна

Брала участь у Революції гідності, під час якої долучилася до «Правого сектору», згодом у межах їхнього інформаційного відділу їздила на фронт — писати й фотографувати^[1]^[2]. Пройшла навчання у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомого як навчальний центр «Десна» й відправилася у зону АТО. Тоді ж отримала позивний «Рута»^[3].

З серпня 2014 року по квітень 2018 року працювала в 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії як журналістка та фотографка. Її репортаж «Поворот праворуч» увійшов в десятку фіналістів конкурсу художнього репортажу «Самовидець» 2016 року. 2017 року із серією фотографій з війни Алла увійшла в число переможців XIX Міжнародного фотоконкурсу від Всеукраїнської газети «День»^[4].

Згодом демобілізувалася і працювала журналісткою, редакторкою стрічки новин у журналі «Український тиждень» (2018—2020), де, за словами тодішнього головного редактора журналу Дмитра Крапивенка, «зросла від новинарки до культурної оглядачки»^[5]^[6], а також піарницею у видавничому домі «Комора» (2019—2020)^[7]. У 2021 році протягом пів року працювала у культурно-видавничому проєкті «Читомо» як редакторка новин і координаторка медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople)^[8].

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом із коханим долучилася до захисту Києва, з березня разом перебували у складі територіальної оборони, а з 1 квітня встали до лав Збройних сил України. Служила в мінометному розрахунку на посаді бусолістки^{[ком. 1]}^[3].

Загибель

Загинула 25 квітня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу в селищі Удачне Донецької області. Померла в машині на руках свого чоловіка з останніми словами: «Я втрачаю свідомість»^[2]^[9]. Похорон відбувся 30 квітня 2024 у селі Сокіл, 25—27 квітня 2024 року у Рожищенській громаді було оголошено траур за загиблою^[10].

Матір Алли залишилася сама — раніше померли ще двоє її дітей і чоловік. За даними Інституту масової інформації, Алла Пушкарчук стала сімдесят першою у списку медійників, що загинули внаслідок російської агресії проти України^[6].

Нагороди

Орден «За заслуги» III ступеня (посмертно, 28 червня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя та сумлінне виконання професійного обов'язку^[11].