Південно-Східна Анатолія

Південно-Східна Анатолія
тур. Güneydoğu Anadolu
Країна	Туреччина
Іли	Адияман Батман Діярбакир Ґазіантеп Кіліс Мардін Сіїрт Шанлиурфа Ширнак
Межує з: сусідні адмінодиниці Середземноморський регіон, Східна Анатолія, Сирія, Ірак  ?
Населення
- повне	6,61 млн чол. (2000)
- густота	88 чол./км²
Площа
- повна	75 000 км²
Дата заснування	червень 1941
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Південно-Східна Анатолія

Південно-Східна Анатолія (тур. Güneydoğu Anadolu) — один з семи географічних районів Туреччини. Охоплює території від південного боку Південних Тавр до кордону з Сирією. Межує на сході та півночі з Східноанатолійським регіоном, на заході — з Середземноморським регіоном, а на півдні — з Сирією та короткою ділянкою — з Іраком.

Південно-Східна Анатолія є одним із найрівнинніших регіонів Туреччини. Регіон має багату кулінарну культуру з м'ясними та пряними стравами.

Південно-Східна Анатолія має 9 провінцій:

• Газіантеп
• Діярбакир
• Шанлиурфа
• Батман
• Адияман
• Сіірт
• Мардін
• Кіліс
• Ширнак

У північній частині регіону простягається другий складчастий гірський пояс разом із південними схилами гірського ланцюга Тавр. У центрі регіону розташований згаслий вулкан Караджадаг висотою 1952 м. На заході регіону виділяються гори Картал, які здіймаються над плато Газіантеп. Углиб регіону клімат стає все більш континентальним^[1].

На захід від Караджадагу розташовані родючі рівнини Харран, Суруч, Джейланпинар і Біреджик. Басейн Діярбакиру, який формується навколо річки Тигр та її приток, також має дуже родючі землі. Тигр витікає численними притоками з південних схилів Південно-Східного Тавру. До рівнин Діярбакиру належать також Бісміль, Чинар, Сільван, Ергані, Чермік, Коджакой і прибережна рівнина Егіль^[1].

Плато Шанлиурфи, Газіантепа та Адиямана, розташовані на захід від Караджадагу, глибоко розсічені річкою Євфрат та її притоками. У межах регіону річка живиться невеликими притоками з гір Тавр і Карадаг. Тигр і Євфрат впадають у Перську затоку. Східна частина Караджадагу має більш горбистий рельєф. На півдні цього регіону розташоване підвищення Мардін-Мідьят^[1].

У регіоні немає природних озер. Проте на Євфраті й Тигрі створені водосховища, зокрема друге за величиною в Туреччині — водосховище Ататюрка, яке розташоване в межах цього регіону^[1].

У районі Тигру переважає континентальний клімат. Літо тут дуже спекотне й сухе, а зима холодна. У високогірних районах узимку випадає сніг. Температура в зимовий період опускається нижче 0 °C. Річна кількість опадів становить 500—600 мм^[1].

У районі Середнього Євфрату панує середземноморський клімат із жарким і посушливим літом та м'якою і дощовою зимою. У порівнянні з районом Тигру, зими тут тепліші — середня температура взимку рідко опускається нижче 0 °C. Найбільше опадів випадає взимку. Середня річна кількість опадів становить 700 мм. У літній період опади зменшуються, а температура підвищується, що посилює посуху. Починаючи з східного узбережжя Євфрату клімат поступово стає континентальним^[1].

З географічної точки зору, Газіантеп та Діярбакир є воротами до Південно-Східного Анатолійського проєкту (GAP), а також становлять основу його розвитку завдяки своїй промисловості та обсягам торгівлі. Вони економічно впливають на 16 навколишніх провінцій. Навколо Діярбакиру спостерігається значний економічний розвиток^[1].

Природна рослинність регіону — це степи. У порівнянні зі степами Центральної Анатолії, вони значно бідніші. Значну площу займають антропогенні (вторинні) степи. У Південно-Східній Анатолії, яка є регіоном із найменшою лісистістю в Туреччині, навіть наявні ліси переважно знищені^[1].

Окрім міста Газіантеп, економіка регіону базується переважно на сільському господарстві й тваринництві. Великі рівнини створюють сприятливі умови для землеробства, але сильна літня посуха негативно впливає на врожаї. У регіоні зустрічаються дуже родючі ґрунти типу лесу. Найвідомішою сільськогосподарською культурою є фісташки (антепські), які переважно вирощуються саме тут. Також вирощують мигдаль, пшеницю, бавовну, льон, кунжут, нут, оливки, інжир, кавуни та червону сочевицю. Основний напрямок тваринництва — дрібна рогата худоба (вівці, кози), у меншій кількості — велика рогата худоба. У Діярбакирі створено першу в Туреччині спеціалізовану організовану зону для тваринництва^[1].

У регіоні Середнього Євфрату активно вирощують фісташки, а в районі Газіантепа — як фісташки, так і оливки. Оливки з Нізіпа — місцевий сорт, характерний саме для цього регіону^[1].