Північна Муха

Північна Муха (лат. Musca Borealis) — колишнє, нині відмінене сузір'я, яке розташовувалось між сузір'ями Овна та Персея^[1]. Першим це сузір'я ввів Петрус Планцій у 1612 році, назвавши його Бджоли (лат. Apes). Сузір'я складалося з невеликої групи зір, які зараз називають 33 Овна^[en], 35 Овна^[en], 39 Овна^[en] та 41 Овна^[en]^[2].

Найяскравіша зоря зараз відома як 41 Овна або Бхарані. Вона має зоряну величину 3,63, це синьо-біла зоря головної послідовності спектрального типу B8V, віддалена від нас приблизно на 166 світлових років^[3]. 39 Овна або Північні Лілії — помаранчевий гігант із зоряною величиною 4,51 та спектральним класом K1.5III, відстань до якого становить близько 171 світлових років^[4].

У 1624 році Якоб Барч^[en] перейменував сузір'я на Осу (лат. Vespa), можливо, маючи на меті уникнути плутанини з іншим сузір'ям, створеним Планцієм у 1598 році, яке Баєр у 1603 році назвав Бджолою (лат. Apis). Планцій у 1612 році та Блеу в 1602 році назвали це давніше сузір'я Муха, однак Баєр, очевидно, не знав про це^[5].

У 1679 році Огюстен Руає^[en] використав ці зорі для свого сузір'я Лілія (лат. Lilium, символізує лілію та створене на честь покровителя Руає, короля Людовика XIV)^[2].

Вперше сузір'я назвав Мухою Гевелій у своєму каталозі 1690 року. Пізніші астрономи перейменували її на Північну Муху, щоб відрізняти від Південної Мухи.

Сузір'я Північна Муха більше не використовується; зорі, які воно містило, тепер входять до сузір'я Овна. Південна Муха (лат. Musca Australis) тепер відома просто як Муха.