Дзеркало Уранії

«Дзеркало Уранії, або вид на небеса» (англ. Urania's Mirror; or, a view of the Heavens) — набір із 32 астрономічних карт зоряного неба, вперше опублікований 1824 року й відтоді кілька разів перевиданий. Кожна зображена зоря мала невеличкий отвір, щоб надати уявлення про вигляд сузір'я, якщо тримати картку напроти світла. На обкладинці набору зображена Уранія — муза астрономії. Набір карт поширювали разом із супровідною книгою під назвою «Знайомий трактат з астрономії…».

Ряд сузір'їв, представлених у «Дзеркало Уранії», сучасні астрономи вже не використовують. Зображення сузір'їв засновані на «Небесному атласі» Александра Джеймісона. Гравюри виготовив Сідні Голл. Спочатку стверджували, що дизайн карт розробила «якась леді», але в кінці XX століття виявили, що автором карт був преподобний Річард Рауз Блоксем, асистент школи Рагбі.

«Дзеркало Уранії» вперше видали у листопаді 1824 року^[1][2]. Воно ілюструє 79 сузір'їв на 32 окремих картках. Деякі з зображених сузір'їв з часом застаріли, як і деякі підсузір'я, такі як Голова Медузи (голова Медузи, яку несе Персей)^[2]. «Дзеркало Уранії» спочатку рекламували як атлас, який містить «всі сузір'я, видимі в Британській імперії»^[1], але насправді деякі південні сузір'я були відсутні. Реклама другого видання 1825 року стверджувала лише про ілюстрації сузір'їв, видимих з самої Великої Британії^[3]. Кожна картка має розмір 8 на 5+1⁄2 дюймів (приблизно 20 на 14 см)^[3]. Деякі карти зосереджені на одному сузір'ї, інші містять декілька. Наприклад, картка 32, зосереджена на Гідрі, зображує 12 сузір'їв, деякі з яких зараз вже не використовують. Картка 28 місить 6 сузір'їв, а решта карток — 4 й менше^[2].

Йосафат Аспін написав супровідну книгу до карток під назвою «Знайомий трактат з астрономії, що пояснює загальні явища небесних тіл; з численними графічними ілюстраціями» (англ. A Familiar Treatise on Astronomy, Explaining the General Phenomena of the Celestial Bodies; with Numerous Graphical Illustrations)^[2]. Картки та книга були в коробці, на якій зображено жінку, що, ймовірно, символізувала Уранію, музу астрономії^[3]. «Дзеркало Уранії» опублікувало видавництво Samuel Leigh^[en] за адресою Стренд 18, Лондон^[3], але до четвертого видання видавництво переїхало на адресу Стренд 421 та змінило свою назву на M. A. Leigh^[4].

Дослідник історії «Дзеркала Уранії» П. Д. Гінглі називає цей атлас «одним із найчарівніших та візуально найпривабливіших з багатьох посібників для самостійного навчання астрономії, створених на початку дев'ятнадцятого століття»^[3]. Щодо головної особливості — отворів у центрах зір, призначених для показу сузір'я, якщо тримати картку проти світла — він зазначає, що, оскільки розмір отворів відповідає зоряній величині, сузір'я виглядають досить реалістично^[3]. Аян Рідпат^[en] здебільшого погоджується, описуючи ці отвори як «привабливу особливість», але зазначаючи, що в ті часи світло отримували переважно від свічок, і багато карток, ймовірно, згоріли, коли їх необережно тримали перед полум'ям. Він відзначає три інші спроби використати таку ж конструкцію з отворами — «Небесний атлас» (Atlas céleste) Франца Ніклауса Кеніга (1826), «Небесний атлас у прозорих картах» (нім. Himmels-Atlas in transparenten Karten) Фрідріха Брауна (1850) і «Небесний атлас» (нім. Himmelsatlas) Отто Меллінгера (1851), — але стверджує, що їм бракує майстерності «Дзеркала Уранії»^[2].

• 
  «Небесний атлас», картка 7
• 
  «Дзеркало Уранії», картка 10

Зображення сузір'їв у «Дзеркалі Уранії» перемальовані з «Небесного атласу» Александра Джеймісона, опублікованого приблизно трьома роками раніше, і наслідують унікальні атрибути атласу Джеймісона, зокрема введені там нові сузір'я Сова та Ніломір (прилад для вимірювання розливів Нілу), який тримає Водолій^[2].

У рекламі «Дзеркала Уранії», а також у вступі до супутньої книги «Знайомий трактат з астрономії…» дизайн карток приписаний просто деякій «леді», яка у вступі до книги описана як «молода». Це породило багато гіпотез щодо її особи. Одні припускали, що це могла бути одна з видатних жінок-астрономів, зокрема Кароліна Гершель або Мері Сомервілль, інші ж вважали, що це гравер Сідні Голл^[3]. Особистість дизайнера залишалася невідомою протягом 170 років. 1994 року, під час архівування сертифікатів про дострокові вибори, що використовувалися для висування кандидатів до Королівського астрономічного товариства, П. Д. Гінглі знайшов сертифікат, у якому пропонували обрати до товариства преподобного Річарда Рауза Блоксема та називали його «автором „Дзеркала Уранії“»^[5]. Хоча в нього було кілька відомих синів, інших відомих публікацій про нього немає. Головний відомий про нього біографічний факт — що він 38 років служив помічником майстра в школі Рагбі^[5].

Причини приховування авторства невідомі. Гінглі зазначає, що багато тогочасних книг і журналів натякали, що жінки відіграли певну роль у їх створенні, можливо, щоб читачам ці публікації здавались простішими й більш доступними. Він припускає, що анонімність могла бути необхідною для захисту позиції Блоксема в Рагбі, але зазначає, що Рагбі був досить прогресивним навчальним закладом, що робить це малоймовірним. Як ще одну можливу причину анонімності називають просту скромність^[6]. Аян Рідпат, зазначаючи плагіат ілюстрацій з «Небесного атласу», припускає, що цього самого вже могло бути достатньо, щоб автор побажав залишитися анонімним^[2].

• 
  Риби у 1-у виданні, без навколишніх зір, «проста» картка.
• 
  Риби у 2-у виданні, з навколишніми зорями, «повністю розфарбована» картка.

У рекламі за грудень 1824 року, в якій зазначалося, що картки були «щойно опубліковані», вони пропонувалися у «простому» варіанті за 1 фунт 8 шилінгів або «повністю розфарбовані» за 1 фунт 14 шилінгів^[1]. У цьому першому виданні на кожній картці були позначені зорі тільки у названих сузір'ях, а навколо них був залишений порожній простір. Це змінили у другому виданні, в якому зобразили й інші зорі навколо цих сузір'їв^[2]. Американське видання вийшло в 1832 році. Сучасні перевидання вийшли 1993 року, а Barnes & Noble відтворили американське видання (із супровідною книгою) у 2004 році^[2]. Супровідна книга «Знайомий трактат з астрономії…» Йосафата Аспіна витримала щонайменше чотири видання, останнє з яких вийшло в 1834 році^[2]. Друге видання відзначилося помітним розширенням змісту, збільшившись зі 121 сторінки в першому виданні до 200 сторінок у другому^[3]. На момент американського видання 1834 року книга складалася зі вступу, списку північних і південних сузір'їв, опису кожної з карток з історією та передісторією зображених сузір'їв, а також алфавітного списку зір з їхніми назвами та позначеннями Баєра, зоряною величиною та відповідним сузір'ям^[7].

Рекламували другу частину «Дзеркала Уранії», яка мала включати ілюстрації планет та переносний планетарій^[8], але немає жодних вказівок на те, щоб вона будь-коли була випущена^[2].

Більшість зображених в атласі сузір'їв збігаються з сучасними:

Деякі сузір'я в атласі вказані під назвами, дещо відмінними від сучасних — повнішими версіями назв (у списку нижче сучасні назви вказані в дужках):

Також атлас містить кілька сузір'їв, які з часом вийшли з ужитку:

Застарілі сузір'я Гора Менала і Цербер зображені й підписані як частини Волопаса й Геркулеса відповідно, але не виділені в окремі сузір'я^[2].

• 
  Картка 1. Дракон та Мала Ведмедиця.
• 
  Картка 2. Жирафа, Північний Олень та Сторож Урожаю.
• 
  Картка 3. Кассіопея.
• 
  Картка 4. Цефей.
• 
  Картка 5. Андромеда, Слава Фрідріха та Трикутники.
• 
  Картка 6. Персей з головою Медузи Горгони.
• 
  Картка 7. Візничий.
• 
  Картка 8. Рись та Телескоп Гершеля.
• 
  Картка 9. Велика Ведмедиця.
• 
  Картка 10. Волопас, Гончі Пси, Волосся Вероніки та Настінний Квадрант.
• 
  Картка 11. Геркулес та Північна Корона.
• 
  Картка 12. Змієносець, Змія, Телець Понятовського та Щит Собеського.
• 
  Картка 13. Орел, Дельфін, Антіной та Стріла.
• 
  Картка 14. Лебідь, Лисиця з Гускою, Ящірка та Ліра.
• 
  Картка 15. Пегас та Малий Кінь.
• 
  Картка 16. Овен та Північна Муха.
• 
  Картка 17. Телець.
• 
  Картка 18. Близнята.
• 
  Картка 19. Рак.
• 
  Картка 20. Лев та Малий Лев.
• 
  Картка 21. Діва.
• 
  Картка 22. Терези.
• 
  Картка 23. Скорпіон.
• 
  Картка 24. Стрілець, Південна Корона, Мікроскоп та Телескоп.
• 
  Картка 25. Козеріг.
• 
  Картка 26. Водолій, Південна Риба та Повітряна Куля.
• 
  Картка 27. Риби.
• 
  Картка 28. Кит, Ерідан, Арфа Георгія, Хімічна піч, Електрична Машина та Майстерня Скульптора.
• 
  Картка 29. Оріон.
• 
  Картка 30. Великий Пес, Заєць, Ноєва Голубка та Різець Скульптора.
• 
  Картка 31. Єдиноріг, Малий Пес та Типографія.
• 
  Картка 32. Гідра, Сова, Ворон, Чаша, Секстант Уранії, Кішка, Вовк, Кентавр, Повітряний Насос, Корабель Арго та Морський компас.

• Ian Ridpath — Urania's Mirror [Архівовано 18 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Treasures of the RAS: Urania's Mirror, the Royal Astronomical Society (англ.)

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.