Підвисоке (Тернопільський район)
Підвисо́ке — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року адміністративний центр колишньої Підвисоцької сільської ради, якій були підпорядковані села Гутисько та Демня. Населення — 284 особи (2007). Дворів — 107[1]. ГеографіяСело Підвисоке розташоване по обидва береги річки Нараївки, серед пагорбів Рогатинського Опілля. Через село проходять автошлях міжнародного значення E50 (відтинок Рогатин — Бережани) та неелектрифікована залізнична лінія Ходорів — Тернопіль, на якій знаходиться станція Підвисоке. У селі є такі вулиці:[2] Заводська, Зелена та Тараса Шевченка. На схід від села розташована Опільська печера, а також діє Підвисоцьке родовище вапняку. КліматДля села характерний помірно континентальний клімат. Підвисоке розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
ІсторіяПоблизу Підвисокого виявлено археологічні пам'ятки доби ранньої бронзи. Село згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[3]. 19 жовтня 1524 року Мартин та його двоюрідний брат Федько (г. Остоя), повернувшись з турецької неволі, отримали підтвердження на володіння дідичним поселенням Підвисоким.  У 1548 році поселенням володів Яків Висоцький, а у 1578 році володіли Іван — син Михайла та Іван — син Васьки Підвисоцьких. У 1595 році король Сигізмунд дав дозвіл Яну Висоцькому закласти містечко Підвисоке на основі магдебурзького права. 31 грудня 1626 року права містечка знову були підтверджені королем. У 1626 році внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 80 %[4]. Зрештою, внаслідок частих нападів татар занепало і наприкінці XVII століття. Підвисоцьке знову стає селом. У 1690 році Ян Станіслав Яблоновський продає це село, разом з іншими своїми володіннями, Каролю Дольському. У 1830-х роках ця місцевість належала графу Ігнатію Франтішеку Калиновському, у 1850—1860-х роках — Гортензії Якубович, у якої придбав це село Франтішек Волфарт (пол. Franciszek Wolfarth), що відкрив нафтові родовища в Слободі Рунгурській. Його нащадкам Підвисоке належало до 1930-х років. В селі є кам'яний костел Імені Пресвятої Богородиці, збудований у 1928—1930 роках в стилі ар-деко та освячений 24 вересня 1936 року> З 1989 року його перетворено на греко-католицьку церкву святого Михайла[5]. Уряд Австро-Угорщини щедро фінансував спорудження залізниці Галич — Підвисоке — Березовиця-Острів, який мав на меті сполучити залізницею Станіславів та Тернопіль. Відкриття залізничної лінії відбулося 1 квітня 1897 року, 29 листопада 1897 року розпочався рух лінією Ходорів — Підвисоке[6]. Під час Першої світової війни у серпні 1916 року на залізничну станцію прибували турецькі підрозділи, які вирушили на Східний фронт. На околицях села є турецький військовий цвинтар[7]. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади[8]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району[9]. НаселенняЗа даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:
Пам'ятки.jpg)
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва (розташована біля дороги при в'їзді у село). Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (XIX століття). Постамент — 1,6×0,6×0,6 м, скульптура — 1,6 м, 0,0002 га[11]. Підприємство
Соціальна сфера
Видатна особа
Світлини
Примітки
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підвисоке (Тернопільський район)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
