Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого — чинна офіційна назва на честь Благовіщення.
Підгорецький монастир — за назвою села.
Пліснеський монастир — з назвою городища.
Василіянський монастир — за назвою ордену.
Історія
Побудований у 1706–1750 роках на місці давньоруського монастиря, який за легендою заснувала у ХІІ ст. белзька князівна Олена Всеволодівна і зруйнований 1241 року монголами.
Над дверима церкви було розміщене зображення княжни Гелени. В монастирі була бібліотека стародруків.
Монастир у радянські часи був філіалом туберкульозної лікарні, лише 1991 року його було передано монахам-василіянам, які за короткий час повністю відновили святиню.
Архітектура
Монастирський ансамбль належить до визначних пам'яток барокової архітектури галицької школи. В теперішній час його складають церква, корпус келій, огорожа, дзвіниця та кілька менших споруд.
Пізньобарокова вівтарна конструкція (1754–1766) Онуфріївської церкви Пліснецько-Підгорецького монастиря за своїм вирішенням суттєво наближається до латинських вівтарів, позбавлених царських врат.[2] За одними даними, Павло Гіжицький (різьбяр, архітектор, художник) був автором головного вівтаря в церкві.[3] За іншими, він також створив проект іконостаса-вівтаря.[4]
Ігумени
Домініканець Садок Баронч у публікації «Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach» (1881) подає список ігуменів Підгорецького монастиря до 1875 року[5].
о. Ілля Гостиславський (1662—1666; перший настоятель; прибув до Підгірців зі Скиту Манявського 4 серпня 1661)
о. Йов (1667)
о. Йоіл Бачинський (зрікся настоятельства через хворобу)
о. Вартоломей Вишотравка
о. Гедеон Гошовський (згодом став Почаївським настоятелем)
о. Атанасій Береза (1676; разом з братією постраждав від турків)
о. Созонт Ломиковський (невдовзі зрікся настоятельства)
о. Ісая Бузький (1685)
о. Созонт Ломиковський (його обрали отці на настоятеля, хоч він раніше і зрікся був цього уряду)
о. Партеній Ломиковський (1686—1729; прийняв Унію, розбудував Підгорецький монастир)
о. Климентій Словіцький
о. Анастасій Жлобінський (вікарій)
…
о. Софроній Добрянський (листопад 1739 — вересень 1745; перший настоятель після утворення Руської провінції)
о. Макарій Неронович
о. Єронім Фірліковський
о. Самуїл Юркевич (1751—1755)
о. Атанасій Чарковський (1759)
о. Єронім Озємкевич (1761—1764)
о. Віґілій Шадурський (1764—1765)
о. Салюстій Коблянський (від 1765)
о. Донат Євлашевич (1773—1776)
о. Анатолій Водзинський (1776; цього ж року переведений до Почаєва)
↑Skowronek J. Miączyński Ignacy h. Suchekomnaty (1760—1809) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 555. (пол.)
↑Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIII/1. — Zeszyt 36. — S. 26. (пол.)
↑Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль : ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
↑Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 p. — P. 523. — ISBN 966-518-225-0.
