Яків Загайський

о. Яків Загайський, ЧСВВ Іван
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1874—1878)
Загальна інформація
Народження	10 жовтня 1815(1815-10-10) с. Гуменець, нині Пустомитівський район Львівська область
Смерть	8 лютого 1887(1887-02-08) (71 рік) м. Дрогобич
Освіта	Львівський університет
Служіння в церкві
Конфесія	УГКЦ
Рукоположення	1 жовтня 1840
Постриг	1 червня 1838 (довічні обіти в ЧСВВ)
Нагороди та відзнаки

Яків Загайський (хресне ім'я Іван; 10 жовтня 1815, Гуменець — 8 лютого 1887, Дрогобич) — український церковний діяч, священник-василіянин, педагог, директор Бучацької василіянської гімназії (1857–1868 і 1869–1870), протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя у 1874–1878 роках.

Народився 10 жовтня 1815 року в с. Гуменець (тепер Пустомитівського району Львівської області).

На новіціат до Василіянського Чину в Добромилі вступив 22 липня 1833 року. Філософсько-богословські студії проходив у Львівському університеті: філософія 1835–1837, богослов'я 1837–1840. Вічні обіти склав 1 червня 1838 року, а ієрейські свячення одержав 1 жовтня 1840 року.

Після свячень призначений на учителя головної школи (1841–1846) та гімназії (1847—1862), що їх провадили оо. Василіяни при Хресто-Воздвиженському монастирі в Бучачі. У 1857–1868 роках і потім знову в 1869—1870 роках був директором цієї гімназії. 1862–1868 — ректор (ігумен) Бучацького монастиря^[1] і консультор Провінції за протоігуменства Модеста Мацієвського (1872–1874). Короткий час у 1868—1869 роках був ігуменом Підгорецького монастиря. Перед виїздом до Підгірців отримав подяку від громади Бучача за, майже, тридцятирічну педагогічну діяльність.

У 1872 році о. Загайський — ігумен у Гошеві. На Львівській провінційній капітулі 1874 року обраний на посаду протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя на наступні 4 роки. По закінченні протоігуменського уряду призначений ігуменом Львівського монастиря (1878–1886)^[2], в тих роках виконував він також уряд протоконсультора. Він, як протоконсультор протоігумена о. Климентія Сарницького 28 (або 29) травня 1882 року передавав йому лист-протест бучацьких василіян проти булли Папи Льва ХІІІ «Singulare Praesidium», якою той закликав до реформи Василіянського Чину. О. Яків Загайський спочатку висловлювався проти дій о. Сарницького як необдуманих і вчинених без поради з консульторами, проте згодом прийняв позицію підтримки. 1886 року переїхав до Дрогобицького монастиря, де й помер 8 лютого 1887 року. Похований на міському цвинтарі (по вул. Трускавецькій).

Священик Олексій Торонський у часописі «Душпастир» за 1887 рік (т. І, ч. 2. ст. 19–22) помістив «Слово в часі похорону бл. п. о. Якова Загайского».

• Золотий хрест заслуги з короною^[3][4] (1869)^[5].

• Лукань Р. ЧСВВ. Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 759—772.
• Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
• Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)

Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.