Підопригора Зінаїда Андріївна
Зінаїда Андріївна Підопригора (3 травня 1924, село Дергачі, Харківська губернія, Українська РСР, СРСР — 18 жовтня 1986, Харків, Українська РСР, СРСР) — радянська українська вчена-правознавець, спеціалістка в області цивільного права. Доктор юридичних наук (1972), професор (1976). Працювала на кафедрі цивільного права Харківського юридичного інституту, де з 1973 року обіймала посаду професора. ЖиттєписЗінаїда Підопригора народилася 3 травня 1924 року в селі Дергачі Харківської губернії. Вищу освіту здобула в Харківському юридичному інституті, який закінчила в 1947 році. Після закінчення вишу вона вступила до аспірантури у той же навчальний заклад на кафедру цивільного права[1][2][3]. У 1950 році закінчила аспірантуру і під науковим керівництвом професора Савелія Фукса у рідному виші успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Правові форми організації та оплати праці в колгоспах» (рос. Правовые формы организации и оплаты труда в колхозах)[4]. Після цього почала працювати в цьому ж виші на кафедрі цивільного права, де спочатку обіймала посаду асистента, а потім доцента[1]. У 1963 році їй було присвоєно вчене звання доцента[2][3]. За різними даними, в 1971[2][3] або 1972[4] році в Харківському юридичному інституті захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Цивільноправові проблеми міжколгоспного співробітництва в період будівництва комунізму в СРСР» (рос. Гражданско-правовые проблемы межколхозного сотрудничества в период строительства коммунизма в СССР; офіційні опоненти — доктори юридичних наук, професори О. А. Красавчиков[ru], В. А. Тархов[ru] і В. З. Янчук)[5]. У 1972 році їй було присуджено відповідний науковий ступінь[1]. Починаючи з 1973 року обіймала посаду професора, а в 1976 році їй було присвоєно це вчене звання[2][3]. Підопригора займалася дослідженням ряду питань приватного права: правозастосування житлового законодавства, сімейне право, міжколгоспні та міжгосподарські підприємства та об'єднання та їх правове становище[1][2][3][6]. Одночасно з науковою роботою вона займалася підготовкою вчених-правознавців — була науковим керівником для чотирьох кандидатів юридичних наук[2][7] — В. В. Богдана, М. В. Домашенко, І. В. Жилінкової[ru] і Л. А. Кузьмічової[6]. Зінаїда Андріївна померла 18 жовтня 1986 року в Харкові[1]. БібліографіяЗа період своєї наукової діяльності Зінаїда Андріївна стала автором 42 і співавтором 25 наукових праць[2][7]. Її основними працями є монографії «Цивільноправові проблеми міжколгоспного співробітництва» (рос. Гражданско-правовые проблемы межколхозного сотрудничества; 1972), «Чинне законодавство про шлюб та сім'ю» (рос. Действующее законодательство о браке и семье; 1972 і 1974; у співавторстві з В. Ф. Масловим і О. А. Пушкіним) і «Правове становище виробничих об'єднань у сільському господарстві» (рос. Правовое положение производственных объединений в сельском хозяйстве; 1979; у співавторстві з В. Ф. Масловим і В. К. Поповим), а також написані колективом авторів підручники «Радянське цивільне право» (рос. Советское гражданское право) у 2-х частинах (ч. 1 — 1977 і ч. 2 — 1978, ч. 1 і ч. 2 — 1983) і «Радянське сімейне право» (рос. Советское семейное право; 1981—1982)[1][2][7][6]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia