Пісочник чорнолобий

?Пісочник чорнолобий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Сивкоподібні (Charadriiformes);
Родина:	Сивкові (Charadriidae);
Підродина:	Пісочничні (Charadriinae);
Рід:	Чорнолобий пісочник (Elseyornis); Mathews, 1914
Вид:	Пісочник чорнолобий;
Біноміальна назва
	Elseyornis melanops; (Vieillot, 1818)
Синоніми
	Charadrius melanops
Посилання
Вікісховище:	Elseyornis melanops
Віківиди:	Elseyornis melanops
ITIS:	559867
МСОП:	22693943
NCBI:	50406

Пісочник чорнолобий^[2] (Elseyornis melanops) — вид сивкоподібних птахів родини сивкових (Charadriidae).^[3] Єдиний представник монотипового роду Чорнолобий пісочник (Elseyornis). Мешкає в Австралії та Новій Зеландії^[4].

Опис

Довжина птаха становить 16—18 см, розмах крил 33—35 см, вага 30—35 г. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Чорнолобий пісочник має яскраве чорно-біле забарвлення, яке виділяє його серед інших птахів. Його тім'я коричнювате, поцятковане світло-коричневими плямками. Від дзьоба до очей і далі до шиї іде чорна смуга, лоб чорний. Решта голови біла, шия біла. Нижня частина тіла біла. На грудях чорна «краватка» V-подібної форми, що доходить до задньої сторони шиї. Спина коричнева, пістрява, на крилах темна смуга. Ноги довгі, кремового, оранжевого або рожевого кольору. Навколо очей червоне кільце, райдужка темно-коричнева. Дзьоб червоний з чорним кінчиком. На відміну від багатьох куликів, чорнолобі пісочники зберігають однакове забарвлення впродовж всього року.

У молодих птахів забарвлення набагато блідіше і менш пістряве. Обличчя темно-коричневе, зі світло-сірою смугою над очима. Нижня частина тіла біла, смуга на грудях нечітко виражена, сірувата. Верхня частина тіла світло-коричнева, пістрява. Плями на крилах відсутні. Дзьоб чорніший. Кільце навколо ока або відсутнє, або тонке і світло-рожеве.

Поширення і екологія

Чорнолобий пісочник мешкає по всій території Австралії (крім заходу Південної Австралії і південного сходу Західної Австралії), на островах Кенгуру і Торресової протоки, на Тасманії, а також в Новій Зеландії (на Північному і на Південному островах).

Чорнолобі пісочники живуть на берегах різноманітних прісноводних водойм: водно-болотних угідь, озер, боліт, водосховищ, біллабонгів. Іноді птах зустрічається на ваттах, в солоноводних лиманах. Він уникає глибокої води та густої рослинності.

Поведінка

Зазвичай чорнолобі пісочники ведуть осілий спосіб життя: один птах, пара або невелика сімейна група мешкають на одній ділянці впродовж тривалого часу. Однак деякі особини перетинають значні відстані, а в багатих на поживу місцях збираються великі зграї до 100 птахів.

Чорнолобий пісочник харчується ракоподібними, молюсками, комахами та насінням. Птахи роблять низку коротких ривків у воді, тримаючи тіло горизонтально, час від часу зупиняються і швидко дзьобають здобич.

Розмножуються чорнолобі пісочники можуть протягом всього року. В кладці 2-3 яйця, які висиджують і самиця, і самець. Гніздо являє собою неглибоку заглибину, заповнену галькою, мушлями та гілочками. Яйця сірувато-жовтого кольору з коричневими плямками. Інкубаційний період триває 4—5 тижнів. Через добу після вилуплення пташенята покидають гніздо, щоб сховатися в більш захищеному місці. Батьки піклуються про пташенят і можуть вдавати поранення, щоб відвернути увагу від гнізда.

Примітки

↑ BirdLife International (2012). Elseyornis melanops. Процитовано 26 листопада 2013.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Buttonquail, thick-knees, sheathbills, plovers, oystercatchers, stilts, painted-snipes, jacanas, Plains-wanderer, seedsnipes (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 29 березня 2021.
↑ New Zeland Birds Online. Elseyornis melanops. Процитовано 05 липня 2021.

Джерела

Geering, Agnew, Harding: Shorebirds of Australia. CSIRO Publishing, 2007, ISBN 0643092269
Common Birds in New Zealand ISBN 0-589-00759-9
Menkhorst, P., Rogers, D., Clarke, R., Davies, J. and Marsack P. 2019. The Australian bird guide. Australia, CSIRO. ISBN 9781486311934
Pizzey, G and Knight, F. 2012. Birds of Australia. Australia. HarperCollins Publishers. ISBN 9780732291938
Reader's Digest. 1976. Reader's Digest completebook of Australian Birds. Sydney, Reader's Digest. ISBN 0909486409
Rowland, P and Farrell, C. 2018. Australia's birdwatching megaspots. John Beaufoy Publishing p229. ISBN 9781912081660
Kerrylee Rogers, Tim Ralph: Floodplain Wetland Biota in the Murray-Darling Basin. CSIRO Publishing, 2011, ISBN 978-0643096288, S. 184.