В 1628 році став мешканцем Брюсселя. Там він працював спочатку для ерцгерцогині Ізабелли, а потім був придворним живописцем Фердинанда Австрійського і ерцгерцога Леопольда Вільгельма. Для них він намалював гобелени зі сценами переможних битв в традиціях сімнадцятого століття, при цьому жодного разу не будучи безпосереднім свідком битв.
Снаєрс також час від часу співпрацював з Рубенсом, в тому числі при написанні незавершеної картини Життя Генріха IV (1628-30) і серії Торре de la Parada (бл. 1637-1640).
Він також малював портрети брюссельської аристократії та пейзажі.
Історичні батальні сцени Снаєрса характеризуються топографічною точністю. Часто на його картинах дрібні переднього плану відступають, щоб показати панораму битви з висоти пташиного польоту.
Стилістично його кольорова гамма була більш стриманою, ніж у його вчителя Вранкса і відображала сучасні тенденції фламандського та голландського живопису.
Walter F. Kalina: Der Dreißigjährige Krieg in der bildenden Kunst. Diplomarbeit. — Universität Wien, 2001.
Walter F. Kalina: Die Piccolomini-Serie des Pieter Snayers. Zwölf Schlachtengemälde im Wiener Heeresgeschichtlichen Museum // Viribus Unitis. Jahresbericht des Heeresgeschichtlichen Museums 2005. — Wien, 2006. — ISBN 3-902551-01-1.
Matthias Pfaffenbichler: Das Schlachtenbild im ausgehenden 16. und 17. Jahrhundert. — Dissertation Universität Wien, 1987.
Giancarlo Sestieri: Battle Painters. Italian and Foreign Masters of the XVII and XVIII centuries. — DeLuca, Rom 1999. — ISBN 88-8016-321-3.