Рабічев Ісаак Беньєвич

Рабічев Ісаак Беньєвич
Рабічев Ісаак Беньєвич
Народження	1896 ; Київ, Російська імперія
Смерть	1957
	Москва, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Київське художнє училище і Вищі художньо-технічні майстерні
Вчитель	Федоровський Федір Федорович і Лентулов Аристарх Васильович
Діяльність	художник

Ісаак Беньєвич Рабічев (нар. 1896, Київ — пом. 1957, Москва) — радянський живописець, графік і театральний художник; член Товариства художників-станковистів.

Біографія

Народився у 1896 році у місті Києві (тепер Україна). У 1917 році закінчив Київське художнє училище в Києві. Брав участь в організації художньої секції «Культур-Ліги»; у 1918—1920 роках — активнимїї член, брав участь в її виставках, що проходили в Києві. Пізніше переїхав до Москви, закінчив ВХУТЕМАС, де навчався у Аристарха Лентулова та Федора Федоровського. Як карикатурист співпрацював з газетою «Правда» і з «Вікнами РОСТу»^[1].

Як художник театру співпрацював з єврейськими театрами в Москві, Києві, Мінську, Харкові. Працював в Московськосу державному єврейському театрі та інших єврейських театрах. У 1936—1938 роках був головним художником Біробиджанського державного єврейського театру^[1].

Помер в Москві у 1957 році.

Творчість

Оформив вистави:

«Загмук» (1926, Харків);
«Сотні змов» (Київ);
«Партизани» (1931, Мінськ);
«Саббатай Цві»;
«Овече джерело» (Одеса);

в Московськосу державному єврейському театрі

«Карнавал єврейських масок», (1923);
«200.000» (1923);
«Три єврейські родзинки» (постановка Соломона Міхоелса);
«Гет» (1924);
«Повстання» (1927);
«Сонце не заходить» (1927);

в Біробиджанському державному єврейському театрі

«Тев'є-молочник»;
«Вороги»;
«Вогні маяка»;
«Бенкет»;
«Блукаючі зірки»;
«Розбійник Бойтре».

Створив портрети діячів мистецтва — Соломона Міхоелса, Костянтина Симонова, Романа Кармена, Анатолія Ефроса і інших. Виконав політичні агітаційні плакати:

«Золота позика дасть все!» (1921);
«Даєш радянський дирижабль!» (1930);
«Пригнічені народи колоній» (1932);
«Соціалізм вимагає не лінощів, а того, щоб всі люди працювали чесно, працювали не на інших, що не на багатіїв і експлуататорів, а на себе» (1933);
«Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» (Приз на Всесвітній виставці, 1937);
«Помстимося! Знищимо фашистських людоїдів!» (1942);
«Для тих, хто в бій йде на лижах — коротше шлях — перемога ближче!» (1942);
«Привіт! Рідний Червоної армії, армії — визволительці!» (1942);
«Від народної помсти не втекти ворогові!» (1943).

Роботи художника експонувалися в 1940-х роках в виставковому залі на Кузнецькому мосту, в Музеї М. М. Єрмолової (1990, Москва), в Єврейському культурному центрі (1991, Москва)^[1].

Театральні роботи художника зберігаються в архіві Театрального музею імені О. О. Бахрушина. Плакати знаходяться в фондах Російської державної бібліотеки, Воронезькому обласному краєзнавчому музеї, приватних колекціях в Росії і Англії^[1].