Радищев Афанасій Прокопович

Радищев Афанасій Прокопович Радищев Афанасий Прокофьевич
Портрет Афанасія Радищева в Глухові 1734 р.
член Генерального військового суду
1732 — 1734
Член Правління гетьманського уряду
1734 — 1735
Спадкоємець:	Барятинський Андрій Трохимович
Стародубський полковник
1734 — 1741
Попередник:	Дуров Олександр (1730-1734 рр.)
Спадкоємець:	Максимович Федір (1741-1756 рр.)
Народження:	1678(1678) Радищево (нині Калузька область)
Смерть:	1746(1746) Радищево (нині Калузька область)
Поховання:	Малоярославець
Національність:	росіянин
Країна:	Російська імперія
Рід:	Радищевиd
Батько:	Q131388979?
Шлюб:	Анастасія Григорівна Аблязова (? — бл. 1774)
Діти:	Микола (1728—1806), Ганна Дубенська
Військова служба
Звання:	полковник

Радищев Афанасій Прокопович (1683/84—1746) — член Генерального військового суду (з 1732 по 11 вересня 1734 рр.), член («от великороссийских») тимчасового правління Генеральної військової канцелярії (з 29 грудня 1733 по 1 березня 1734 рр.), член Правління гетьманського уряду (з 22 березня 1734 по вересень 1735 рр.)^[1], Стародубський полковник з 1734 по 1741 рр. Дід російського письменника Олександра Миколайовича Радищева.

Службу почав солдатом у «потішному» Преображенському полку в 1703 році, а продовжив у Київському піхотному полку прапорщиком. У 1708 році отримав звання капітана, а в 1726 р. — підполковника. В цьому ж році звільнився в званні полковника з армії. Брав участь в Полтавській битві.

В 1732 році починається діяльність в Глухові. Спочатку Афанасія Радищева вводять до складу Генерального військового суду (до 11 вересня 1734 р.). Потім, паралельно, 29 грудня 1733 року його призначають членом («от великороссийских») тимчасового правління Генеральної військової канцелярії.

А з 22 березня 1734 р. він разом з іншими двома росіянами князем Шаховським Олексієм Івановичем та полковником Кишкиним Семеном Тимофійовичем увійшов до складу Правління гетьманського уряду.^[1]

У вересні 1734 рік Афанасія Радищев призначається Стародубським полковником. Цей полк був одним з найбільших і багатих полків України. На цій посаді він перебував до 21 вересня 1741 року. У 1737—1738 рр. знаходився в Києві, де «через цілий рік і два місяці містив над малоросійськими полками головну команду».

Був відставлений з чином бригадира, після чого повернувся в рідні місця, під Малоярославець, в маєток Нємцова, де і помер. Похований у збудованій ним церкві Казанської ікони Божої матері в Малоярославці.^[2]

• Бантыш-Каменский, Словарь достопамятных людей русской земли, ч. IV, М. 1836, стр. 259
• Дневник генерального подскарбия Якова Марковича, изданный под редакцией А. Лазаревского, ч. III, Киев, 1897 г., стр. 384; «Гусский Архив» 1872 г., стр. 944;
• Сборник биографий кавалергардов, СПб., 1901, стр. 203—204;
• Татаринцев А. Г. Из истории семьи Радищевых // Татаринцев А. Г. А. Н. Радищев. Архивные разыскания и находки. Ижевск, 1984. С. 8-14.
• Поклонский Д. Р. Радищевы в Стародубе // Поклонский Д. Р. Стародубская старина XI—XIX вв. Клинцы, 1998. Кн. 1. С. 181—187.