Радомисельський Ізраїль Давидович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Ізраїль Давидович Радомисельський
Народився	23 квітня (6 травня) 1914(1914-05-06) Житомир
Помер	29 січня 1986(1986-01-29) (71 рік) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	науковець
Alma mater	Київський індустріальний інститут
Галузь	порошкова металургія, металознавство
Заклад	Інститут чорної металургії АН УРСР Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Ізраїль Давидович Радомисельський (23 квітня (6 травня) 1914(19140506), Житомир — 29 січня 1986, Київ) — український радянський вчений у галузі порошкової металургії та металознавства, доктор технічних наук (з 1972 року), професор (з 1972 року), Заслужений діяч науки УРСР.

Народився 23 квітня (6 травня) 1914 року в Житомирі. В 1939 році закінчив Київський індустріальний інститут, працював на промислових підприємствах Києва і Новосибірська, директором технікуму в Новосибірську. Член ВКП (б) з 1945 року. У 1948—1955 роках — в Інституті чорної металургії АН УРСР. З 1955 року — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР.

Помер 29 січня 1986 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Основні праці в галузі теорії відновлення окислів металів, стійкості проти зношування, а також створення високоміцних конструкційних порошкових матеріалів. Розробив технології одержання залізних і легованих порошків, а також багатьох матеріалів із заданими властивостями. Розроблена під керівництвом Ізраїля Давидовича технологія виробництва порошків і виробів з них послужила основою створення одного з найбільших в Європі заводу порошкової металургії у місті Броварах.

Праці:

• «Прес-форми для порошкової металургії: розрахунок і конструювання». Київ, 1970 (у співавторстві);
• «Конструкційні порошкові матеріали». Київ, 1985 (у співавторстві);
• «Отримання легованих порошків дифузійним методом та їх використання». Київ, 1988 (у співавторстві з С. Г. Напара-Волгіною).

Заслужений діяч науки УРСР (з 1975 року). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Лауреат Державної премії УРСР (1973) та премії Ради Міністрів СРСР в галузі науки (1981).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.