У 1930-х роках працював переважно над скульптурними оздобами Харкова, Луганська й інших міст. У 1941—1945 роках працював у Тбілісі, а з 1945 року — в Києві[1]. Член КПРС з 1952 року. Мешкав у Києві в будику на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 55. Помер у Києві 2 січня1986 року.
Творчість
Працював у галузі монументальної та станкової скульптури. Серед робіт:
«Без долі», за поемою «Катерина» (1963, пластмаса, Національний музей Тараса Шевченка);
«Партизан» (1968, теракота);
«Лев Толстой» (1969, теракота);
«Стара казка» (1969, теракота);
«Андрій Рубльов» (1969, теракота);
«Михайло Врубель» (1969, теракота);
«Феофан Грек» (1970, теракота);
«Дон Кіхот і Санчо» (1971, теракота);
«Сліпий бандурист» (1972, теракота);
«Кентаври» (1972);
«Цирк» (1972);
«Гусляр» (1974);
«Гомер» (1977);
«Матір» (1982).
У натуральний розмір виконав «Портрет Тараса Шевченка» (оргскло), наполовину меншою за натуру — скульптури «Шевченко-солдат» (гіпс; обидва — 1966), «Шевченко. Захалявна книжечка» (гіпс, 1979).
у 1930 році з роботою «Шевченко-бунтар» (гіпс) та у 1933 році для Харкова (у співавторстві);
у 1937 році для пам'ятника на могилі Тараса Шевченка в Каневі (у складі творчого колективу виконав гіпсовий проєкт).
У 1966 році, разом із архітектором Йосипом Каракісом, скульптором Євгеном Жовніровським та художникомЗіновієм Толкачовим виконав конкурсний проєкт для меморіалу «Бабин Яр», ідея якого полягала в тому, що Бабин Яр — це величезна братська могила, по якій не можна ходити, із 15—20-метровою фігурою матері у скорботі, до якої вів би пандус над Куренівкою. Проєкт був відзначений першою премією, проте не був реалізований[1].
Брав участь у республіканських виставках з 1935 року, всесоюзних — з 1961 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1970 році.